Трохи питьми   ::   Дереш Любко

Но я вам скажу, шо саме інтересне ше попереду. У нас ше є план.

Хтось, хто випив менше, пляцнув себе по лобі. «Прид-дурок», – видавлює той, що з книжкою, і знову б'є себе по лобі.

–  Шо ти сказав, бля?

– Тихо, тихо, – знову заспокоює Цоя Юраха.

– Нє, не тихо! – стріпується Лорна. – Раз є план – курим план! Все, курим план!

Чуваків, бачу, напрягає. Мабуть, мріяли покурити у дружній атмосфері, в тісному товаристві, а тут отакий облом. Остання надія, і та упала. Лорна не замовкає:

– Куримо план! Курим план!

Здійнявся гармидер. Цой почав віддавати накази по приготуванню бульбулятора, братки загуділи, обговорюючи перспективу накуритися, Йостек пробує навернути Лорну на розум:

– Нафіга тобі той план, ти вже і так п'яна.

А Лорна – Лорна взагалі више всєх – затулила вуха долонями й давай верещати:

– Курим план! Куримо план! Курим план!

– Може, нам пола? – стиха питає мене Алік і киває у бік пагорба. Ні він, ні я не маємо настрою курити. На сьогодні компанії п'яних панків мені вже досить.

– Валимо, – кажу.

Встаємо і виходимо з кола. Йостек, ображений на Лорну,

теж демонстративно йде геть. Віка залишається. Жанна теж пішла би геть, та тільки, дурепа, боїться йти наодинці з чоловіками, чи яка біда. Лорна зненацька розчехляється:

– Гей-гей, Герман! Гей, Зубастік! Геморойчик! Ви куди? А як же я?

Йостек кидає через плече:

– А ти покури собі, серденько. Може, не так страшно буде самій до нас вертатися.