Сад божественних писень   ::   Сковорода Григорій Савович

За тобою марширують, палять, знищують міста,

Цілий вік бомбардирують, а чи зможе хто дістать?

Мабуть, там живутьпечалі, де велично-пишний дім,

А в малому менше жалю, як є все потрібне в нім.

Невдовольні нічим ми - то печалей джерело!

Помислами повні злими - ось бунтарства де зело!

Потримаймо дух неситий! Годі мучити свій вік!

Не шукай край знаменитий! Будеш також чоловік.

Бо ж печаль ускрізь літае, по землі та по воді,

Швидше блискавок ширяє, знайде i в добрі, й біді.

Жартом треба смуток бити, будь в житті, як Бог подав,

Годі червам нас точити - час до того не настав.

Славні прикладом repoї, та побиті на полях,

Довго хто живе в спокої, той стражда в старих літах.

Одарив вас Бог грунтами - це пропасти може, знай.

Жеребок мій з бідняками, та Бог мудрості дав пай [243] .



Пісня 25-та

На відхід отцю Гервасію Якубовичу [251] , який відходить із Переяслава в Білгород на архімандричий та судейський чин у 1758 році. Із цього зерна: «Господь збереже вхід твій та вихід твій, не дасть у сум'яття ноги твоєї» [252] .

Їдеш, нас покинуть хочеш?

Їдь здоровий, цілий, отче.

Будуть хай вітри погодні,

Тихі, жаркі, нехолодні,

У щасливу путь хай шляхи ведуть!

Мандрівні хай щезнуть страхи,

Спіте, подорожні прахи,

А слухняні добрі коні

Хай несуть як по долоні

У щасливий слід, мов гладенький лід.