Сад божественних писень   ::   Сковорода Григорій Савович

Оболоки геть невірні!

Хлющі не ідіть надмірні!

Не печи пал полуденний,

Місяцем твій озаренний

Доброщасний путь у ніч всюди будь!

Той твої направить ноги,

Хто дав землю i дороги.

І оте, котре високо,

Хай твій шлях хоронить око.

Щасний хай відхід доброславить вхід.

Краю, порадій, щасливий, -

Муж приходить добротливий.

Кинь заздроснії звичаї!

Щасний, хто його пізнає.

На ясний вінець добрий хай кінець.



Пісня 26-та

епископу Ioaннy Козловичу [261] , що входить у мiсто Переяслав на престол епископськ.ий, із 1753 року. Із цього зерна: «Отож хай просвітиться світло ваше перед людьми, щоб бачили вашi добрi справи...»

Посішай, гостю, поспішай,

Haшi надії ти увінчай,

Як музикальний гарний звук

Радісно живить тіло i дух,

Так всебажаний твій прихід

Здвигнув i мicтo, i весь нарід.

Граде печальний, Переяслав!

Часто сирітство власне взнавав,

Вишнього зміну бачиш ти.

Се світлий день тебе освітив,

В хвилях вітрильник твій шалів -

В корабель знову керманич ciв.

Шлях вiн направить до небес,

Сонде Христових знісши словес.

В ньому духовний видно плід,

Як в чистім плесі-дзеркалі квіт.

Агнцю подібно i Христу,

Тихо очистить нечистоту.

Biн як i ділом, так в словах

Дух твій ізцілить весь у гpixax.

Скільки чесніший плоті дух,

Скільки земного взяв небокруг,

Сильки душевних страстей збив,

Плотських сильніший він лікарів.

Христе, ти витік благ святий,

Тож дух на пастиря вилий свій.