Минимакс - кишеньковия дракон, або День без батькив (на украинском языке)   ::   Костецкий Анатолий

-- От я зараз покажу тобi ящiрку! -- пискляво вигукнув Мiнiмакс. -- От зараз ти побачиш у мене! -- I вiн просто на очах у вкрай переляканого Олега почав рости!

Ось Мiнiмакс збiльшився до розмiру морської свинки.

Ось вiн уже перерiс кота!

Ще трохи -- i...

Олег, навiть не уявляючи, що може бути далi, так стиснув руки, що хруснули пальцi. Та раптом Лiзка, ця весела, балакуча Лiзка, смiливо пiдскочила до "ящiрки", обняла її за лускату шию, притулила свою золотаву голiвку до гостровухої голови дракончика i нiжним голосочком, якого Олег вiд неї досi й не чув, прошепотiла створiнню у самiсiньке вухо:

-- Мiнiмаксику, любий, заспокойся, будь ласка! Невже ти не бачиш: братик жартує.

"Хорошi жарти! -- подумав Олег, та вголос нiчого не сказав. -Отак ковтне тебе ця потвора -- навiть черевикiв не знайдуть!.."

Лiзка ще мiцнiше притулилася до дракончика, i той -- на превелике здивування Олега! -- вiдразу почав меншати.

Зменшившись до розмiру звичайної ящiрки, вiн сказав:

-- Та хiба я що? Я -- нiчого. Але ж вiн перший почав! -- Мiнiмакс махнув колючим хвостом на Олега. -- Чого вiн "ящiркою" дражниться! Я ж не кажу йому нiчого образливого, хоч вiн теж не Котигорошко чи, скажiмо, не Добриня...

Крити було нiчим. Олеговi справдi до могутньої статури наших славетних казкових богатирiв було дуже далеко. Худющий -- аж кiстки полiчити можна! -- вiн ще й горбився так, що лопатки випиналися з-пiд майки, наче з них ось-ось вибрунькуються крила.