Слидство веде прокуратор (на украинском языке)   ::   Ячейкин Юрий

Навiть про присутнiх тут Лазаря та Iуду - майбутнiх свiдкiв Кайафи.

Лазар усе зиркав скоса на них, наче на щось зважуючись, i нараз швидко буркнув Iудi:

- Добре, що без тебе закопали грошi в Гефсиманському лiсi, а то б ти, шкурнику, i казну товариства виказав...

"Ну от i все! - подумки зазначив Веселий Герман. - Мети досягнуто. Однак таки довелося марудитись... Але тепер цей скнара Iуда всенький лiс перерис, шукаючи скарб. I то - поспiхом! Щоб iншi не випередили... Час i в зворотню путь. А шкода..."

- Марфо, - сказав уголос, - я чекатиму тебе в ррусалимi. Запитасш Веселого Германа, будь-який легiонер мос помешкання покаже.

- А для чого? - лукаво запитала вона.

- Для суто наукових дослiджень...

- Це ж яких? - засмiялася вона.

- Порiвняльних...

- А не вiдмовишся потiм? Ти - на конi, а менi йти пiшки...

- I не сором тобi? - раптом вклинцювався в ухню розмову Лазар.

- А чого соромитись, коли замiж не беруть? - вiдмахнула його докiр Марфа.

- Ну й розбестились сестрички! - розбурхався Лазар. - Що про нас люди казатимуть? I чим я, нещасний, отаке богом прокляте життя заслугував?

- А ти помовч, живий трупе! - суворо гримнув на нього Веселий Герман. Що уй з тобою, бовдуром? Тобi грошi пропонують, а ти пику вiдвертасш! Ач який! Мав би розум, то й на посаг Марфi заробив: у Кайафи гаман тугенький. А то справдi, хто ж вiзьме дiвку, яка й на пелюшки не мас? Але хай... Менi - час! Збирайся, Iудо...