Слидство веде прокуратор (на украинском языке)   ::   Ячейкин Юрий

Iдучи вiшатись,вiн неодмiнно мусив прихопити лопату, щоб було чим копати могилу... Та чи не воскресне, як Лазар?

- Нi, цей вмер як слiд...

- Шкода, от i нема у Кайафи свiдка!..

- Люди кажуть, буцiм Iуда розкаявся, що продав Iсуса за тридцять срiбнякiв...

- У чому вiн розкаявся? У тому, що продав, чи в тому, що мало взяв? уже й зовсiм тупо запитав велет з Рейну.

Аж тепер Марфа засмiялася.

- А ти справдi веселий, Германе, - пом'якшала вона i одразу додала: Нiби пiзно уже додому вертатися. Нiч на дворi...

- I браму зачинено! - довершив Герман.

- Тiльки не подумай, що я тобi якась така...

- А навiщо думати? Зараз дiзнасмося! - i Веселий Герман згрiб в обiйми та не "якусь таку", а красуню Марфу, яку за уу вiком уже нiхто не купував в жони. Двадцять рокiв - не дванадцять...

Нiч укрила ух оксамитною завiсою.

8. "РОЗIПНИ ЙОГО, РОЗIПНИ!"

Усе мiсто наче сказилося.

Перед прокуратурою щодня збирався чималий натовп, серед якого енергiйно снували левiти з трибарвними пов'язками, i несамовито, в сотнi горлянок волав:

- Смерть Назарею, смерть!

- Святотатця - на Голгофу!

- Грiшнику - по грiхах його!

- Пiлате, де суд твiй?

- Розiпни його, розiпни!

Таку неугавну послiдовнiсть можна було пояснити лише невщухаючою намовою серед прочан, яких на свято пасхи збиралося в ррусалим тисячi й тисячi. Що вони знали про Iсуса Назарея? Нiчого. Переважна бiльшiсть навiть не чула про такого.