Слидство веде прокуратор (на украинском языке) :: Ячейкин Юрий
Страница:
41 из 55
Марфо, чи прийдеш?
- А ти чекатимеш?
- Ще б пак!
Минула лише доба, коли в скромнiй оселi Веселого Германа i справдi з'явилася красуня з Вiфанiу. Рудань уу появi щиро зрадiв. Марфа помiтила його неприховану радiсть i лукаво мовила:
- Чого зуби вискалив? Не подумай чогось такого...
- Та я вiд народження тупак! - гаряче запевнив уу рудань.
- Усi так кажуть! А я тобi не якась така... Просто чомусь припав до серця. Оце й згадала про тебе, коли йшла мимо...
- З Вiфанiу мимо ррусалима? - вразився Герман. - Ото проходочка...
- А що такого? Ну пройшлася трохи... Але це нiчого не важить! Може, Лазар ще заробить та на посаг дасть. А ти, звiсно, уже бозна-що подумав...
- Марфо, запевняю тебе, ти смiливо можеш вважати мене викiнченим недоумком...
- Твос щастя, що в мене нiякого коханця нема. А то хiба я прийшла б до тебе сама?
- А що, прийшла б з коханцем?
- Нi, з тобою неможливо розмовляти!
- Подекуди траплясться...
- А я прийшла зовсiм не для того... Просто лихо сталося з тим чоловiком, що був з тобою у Лазаря. Я й прибiгла до тебе, думала - тобi цiкаво...
- Стривай! З ким лихо?
- З Iудою...
- Уже? А що саме сталося?
- Узяв та й повiсився...
- На гiлляцi в Гефсиманському лiсi, - благодушно додав гiгант.
Марфа кинула на нього сторожкий погляд.
- А ти звiдки знасш?
- Читаю в твосму люблячому серцi.
- А що ти в ньому ще вичитав?
- Що бiля самогубця знайшли лопату.
- Нi, ти скажи: звiдки знасш?
- Я знаю Iуду, - з ледь тамованою посмiшкою пояснив Герман. - Це був дуже завбачливий чоловiк.
|< Пред. 39 40 41 42 43 След. >|