Суперклей Христофора Тюлькина, або Вас викрито - здавайтесь! (на украинском языке)   ::   Костецкий Анатолий

-- Тю ля, ти що -- заснув? -- зазирнув у дверi класу його сусiда й найкращий друг Васько з третього "Б", веселий вiдчайдух i вправний спортсмен. -- Ану, додому!

Христофор навiть не ворухнувся.

-- Ну й сплюх! -- пiдiйшов Васько й ляснув Тюлькiна по плечу. -Диви, на уроцi заснув!

-- Та не сплю я, не сплю! -- скипiв Христофор. -- Одчепись вiд мене!

-- Чого кричиш, як навiжений! Краще поясни, що сталося?

Христофор заспокоївся -- i про все розповiв друговi.

-- Ну й дiла, -- похитав головою Васько. -- У мене теж нi копiйки. Ну, нiчого, ходiм -- якось, може, обiйдеться.

Та тiльки-но друзi завернули на свою вулицю, як наскочили на Бевзя. Той тримав руки в кишенях i щось весело насвистував. Запримiтивши хлопцiв, Бевзь ступив Христофоровi назустрiч i вигукнув:

-- Наре-е-штi! Вже хвилин двадцять жду, а менi ж нiколи -- друзi чекають. Ну, давай!

-- Я сьогоднi без грошей... -- ледь пробелькотiв Тюлькiн.

-- Знову, хлопчику, жартуєш? -- посунув на бiдолаху Бевзь. -- Чи забув про мої рученята?

-- Я вiддам, -- не на жарт злякався Христофор, -- слово честi, завтра ж вiддам!

-- Ну, гляди менi! -- Бевзь повiв перед Христофоровим носом своїм кулачиськом. -- Щоб завтра вiддав i з процентами -- руб двадцять! А це -- за моральну травму, компенсацiя. -- Вiн зiрвав iз сорочки Тюлькiна олiмпiйський значок i, сплюнувши крiзь зуби, посунув на спортивний майданчик за школою, де його вже чекали дружки.

-- Ходiм до мене, -- запропонував засмученому Тюлькiну Васько. -В шахи пограємо, кiно подивимось.

Христофор мовчки кивнув, i друзi рушили до Васька.