Суперклей Христофора Тюлькина, або Вас викрито - здавайтесь! (на украинском языке)   ::   Костецкий Анатолий

Тюлькiн частенько пiсля урокiв завертав до нього. Вони разом учили уроки, обговорювали мiжнароднi подiї, грали в шахи, дивилися телевiзор i, звичайно, мрiяли. Одне слово, спiльних справ у них завжди вистачало.

-- Ти не переживай, -- утiшав друга Васько. -- Якось минеться, не сьогоднi, так завтра. Не може ж отак бути все життя. До речi, чого ти останнiм часом не заходиш до мене?

-- Справи рiзнi, -- вiдмахнувся Христофор.

-- Щось ти вiд мене приховуєш, -- образився Васько. -- Звичайно, як не хочеш, не кажи. Але ж я бачу: щось у тебе негаразд.

-- Нiчого особливого, -- вiдмахнувся Христофор. -- Просто я одну штукенцiю вигадав. Але треба ще перевiрити, поки рано говорити. -- Тут вiн мрiйливо звiв очi догори й додав: -- А коли вийде, що задумав, -на весь свiт прогримить iм'я Христофора Тюлькiна!

-- Ну що ж, -- усмiхнувся Васько, дивлячись на прояснiле обличчя друга, -- твори, вигадуй, винаходь. Я вже якось потерплю.

Хлопцi зiграли партiю, погодившись на нiчию, i Христофор помчав додому. А Васько ще довго думав про друга.

Вiн чудово знав Христофорову вдачу. Той майже весь вiльний час тiльки й робив, що вигадував то лiтаючого пiдводного човна, то самомиючу пасту для посуду. Вiн був записаний чи не в десяток рiзних гурткiв, та оскiльки часу у Христофора завжди було обмаль, вiн насправдi нiкуди не ходив. I коли чесно, то з вигадок Тюлькiна досi путнього нiчого не вийшло: надто вже Тюля розкидався. Коли в нього щось вiдразу не виходило, вiн кидав роботу й починав нову.