Суперклей Христофора Тюлькина, або Вас викрито - здавайтесь! (на украинском языке)   ::   Костецкий Анатолий

-- Скiльки тут? -- вiд такого видовища Рубильник аж очi витрiщив i у вухах йому разом iз шелестом грошей залунав лагiдний шепiт морських хвиль, гомiн пiвденних пальм i ревисько ресторанного оркестру.

-- Вистачить, -- вiдказав недбало Z-003, -- як i домовлялися: крапля -- сто карбованцiв. Давайте зважимо товар, а тодi вже й розрахуємось.

Агент видобув iз кишенi мимохiдь поцупленi у мiськiй аптецi лiкарськi терези.

-- Нема дурних! -- вiдсунувся Рубильник. -- Бачили ми таких: ти йому клей, а вiн тобi -- дулю, i тю-тю!

-- I не соромно вам! -- удав агент, що образився. -- Та невже я, чоловiк похилого вiку, можу обманювати? Та коли б я й хотiв утекти, ви, молодий i здоровий, легко наздогнали б мене.

-- Хо! -- пихато посмiхнувся Рубильник. -- Од мене, батю, не втечеш! Але грошики -- наперед.

Агент зрозумiв, що зважити клей не вдасться, i спересердя махнув рукою:

-- Що з вами робити! Тримайте!

Вiн почав вiдраховувати грошi, а Рубильник розсовував їх по кишенях i голосно шморгав носом вiд задоволення. Зрештою грошi з рук агента перекочували в кишенi злодiя, й той весело сказав:

-- От i ляля! Тримай, батю, свiй смердючий клей! -- I простягнув агентовi заповiтну пляшечку, в якiй важко бовталось майбутнє Z-003.

"От i все!" -- подумав суперагент i всмiхнувся.

"От i все!" -- подумав лейтенант Євдокименко, дiстаючи з-пiд пахви пiстолет.

I саме в ту мить, коли рука агента стиснула пляшечку, а рука лейтенанта -- пiстолет, до скверу влетiли Христофор, Васько та Семен.

Вони вiдразу ж побачили Рубильника й Z-003 й на все горло заволали:

-- Держiть їх, ловiть! Це злодiї!..