Хочу литати ! (на украинском языке)   ::   Костецкий Анатолий

Капiтон Порфирович хижо зблиснув очима, але тут же знов запосмiхався:

--Так-так, розумничку мiй, я трiшечки хiмiєю, так би мовити, займаюся, у вiльну часинку.

-- Ой, цiкаво! -- вихопилось у Наталки. -- А що ж ви робите?

-- Та чого розказувати, -- вiдмахнувся дiдуган, -- самi згодом дiзнаєтесь! -- I якось так дивно й таємниче посмiхнувся, що менi аж мурахи по спинi забiгали...

-- Ну, викладайте свою справоньку! -- всiвся нарештi сусiд. -- Я весь такий уважненький!

Мене страшенно дратувала його манера висловлюватись: "дiтоньки", "пенсiонерчик", "уважненький"! Але доводилось терпiти: кожен говорить, як може!

Борис набрав у груди якомога бiльше повiтря i вiдтарабанив сусiдовi наше прохання.

-- Та хiба ж це проблемочка? -- вишкiрився дiдуган. -- Та грайтеся собi на здоров'ячко, хоч луснiть! -- I вiн знову недобре зблиснув колючими очицями.

-- Тодi спасибi вам, -- поважно подякував Борька, -- ми скористаємося з вашої люб'язностi. А тепер -- вибачайте, ми пiдемо.

Капiтон Порфирович заметушився, пiдскакував до кожного з нас, навiщось тис кожному руку.

-- Ви ж, любесенькi мої, заходьте, не полишайте на самотиночцi старесенького, кхе-кхекс, пенсiонерчика! Та грайтеся -- коли тiльки схочете. А за це менi теж дещо, кхе-кхекс!.. -- I дiдуган задоволене потер долонi.

Такий поворот дiла нас трохи здивував i насторожив.

-- А що вам потрiбно!-- обережно спитав Iгор.

-- Анiчогiсiнько! -- замахав руками сусiд. -- Згодом домовимось. Нiчого дорогесенького я не вiзьму, просто мiнятися люблю з дитинства...