Хочу литати ! (на украинском языке)   ::   Костецкий Анатолий

-- Капiтон Порфирович подарував, щобя грошики в нього складав!

-- Ну, що ж! -- мовив сумно Iгор. -- Це твоя особиста справа. А тепер послухайте, що я розповiм...

I вiн розповiв нам те ж саме, що ми почули вiд Борьки. А ще вiн бачив помiж пробiрок знайоме прiзвище -- Вовки Кучми!

Спершу ми навiть не повiрили своїм вухам, але швидко оговтались i вирiшили негайно бiгти до Володьки та про все розпитати й у нього!

8

Володька жив за два квартали вiд нас у новому дев'ятиповерховому будинку, тож ми скоро вже стояли перед його дверима.

-- Чого треба? -- спитав вiн сердито, вiдчинивши дверi.

-- Зараз про все дiзнаєшся! -- вiдказав Iгор i, вiдштовхнувши його плечем, махнув нам рукою: -- Заходьте, тут поговоримо.

Ми пройшли до кухнi.

-- Вдома хтось є, крiм тебе? -- спитав Iгор.

-- Нiкого, -- тихо вiдповiв Кучма. -- I чого ви до мене причепилися?!

-- А того, -- сказала Наталка, -- щоб ти розповiв нам, куди запроторюєш свої сни?

Вiд несподiванки Володька здригнувся, його й без того змарнiле обличчя зблiдло ще дужче, а на очах виступили сльози.

-- Нiкуди й нiчого я не запроторюю, вiдчепiться вiд мене!

-- Не вдавай дурника, ми все знаємо! -- сказала Наталка.

-- Та що розказувати! -- вiдвернувся Кучма. -- Продав я колись весняний сон, -- мабуть, найкращий у життi, -- якомусь дiдугановi. Коли продавав, думав: нiчого, пусте! Посплю й без сну. Навiть краще спатися буде, коли снiв нема. А воно -- навпаки! Лягаєш -- i нiби у морок пiрнув: чорно-чорно.