Хочу литати ! (на украинском языке)   ::   Костецкий Анатолий

-- Та ось, можете самi глянути! -- вiн витяг iз кишенi пробiрку й простягнув нам.

Ми по черзi, дуже обережно обстежили пробiрку й порошок, який виглядав точнiсiнько як звичайний молотий чорний перець, але нiчого особливо цiкавого не помiтили.

-- Таки справдi вся хитрiсть, мабуть, у цьому порошку, -- промовив нарештi Iгор. -- А навiщо вiн дав тобi цю пробiрку?

-- Вiн сказав, щоб я вдома вiдкоркував її i на нiч поклав пiд подушку. I мiй сон опиниться в пробiрцi. А вранцi треба її закоркувати й принести пiсля обiду йому.

-- А що ж оце? -- поцiкавилась Наталка, торкнувши пакунок у газетi, якого Борис усе ще тримав пiд пахвою.

Той щасливо посмiхнувся, мовчки розгорнув газету, й ми побачили, що в нiй була скарбничка -- алебастровий кiт iз щiлиною в головi -для монет. Кiт отой був страшнючий: бiлий, iз синiми губами й рожевими очицями. А до всього -- пiд гладким пiдборiддям у нього стирчав якийсь коричнево-рудуватий бант.

-- От так опудало! -- не втримався я.

-- Твiй Корнелiй -- опудало! -- вигукнув Борис. -- А мiй -розумничок, лялечка! -- I, прикривши вiд насолоди очi, потрусив свою скарбничку. У порожньому котячому черевi щось забрязкало.

-- Ось, -- промовив задоволене Борька, -- три срiбнесеньких карбованчики! I все -- за один сон! Завтра ж веду вас усiх до кiно, а потiм морозива -- вiд пуза! -- I Борис, щасливий вiд того, що тепер не ми, а вiн може всiх нас пригощати, засмiявся. Нам зробилося трохи нiяково: це ж вiн для нас старався!

-- Де ж ти розжився цiєю "лялечкою"? -- посмiхнувся Iгор.