Хочу литати ! (на украинском языке)   ::   Костецкий Анатолий

I з ким? З нами, з його найкращими друзями, якi його лiтати навчили!

-- I що ж ти знаєш?! -- загрозливо пiдвiвся Iгор.

-- А те, що й ти! -- не злякався Борис анiтрохи. -- У пробiрочках шановного Капiтона Порфировича -- дитячi сни, отак! -- I вiн переможно глянув на нас. -- I ще там написано, у кого й коли цi сни придбано.

-- I... -- Iгор аж задихнувся, -- як ти... довiдався?

-- А менi Капiтон Порфирович розказав!

-- Як? -- вихопилось у мене. -- Сам розказав?!

-- А по-твоєму -- я його примусив? Звичайно -- сам... Мiж iншим, вiн може купити сни й у вас i за це непогано заплатить! Я, наприклад, продав йому свiй сьогоднiшнiй сон!

Ми спершу навiть не знали, що й казати. А коли трохи оговтались, Наталка вигукнула:

-- Як -- "продав"?!

-- А отак -- узяв i продав! -- мовив Борька. -- Та й iншi теж продам. Згодом. Жаль, зразу не можна, а то було б у мене грошеняточок -- ух!

-- А як це робиться? -- поцiкавився я.

-- Дуже просто, -- махнув рукою Борька. -- Капiтон тримав у мене перед носом пробiрку з якимось коричнювато-чорним порошком i пильно дивився на мене. Менi вiд його погляду раптом страшенно захотiлося спати, я кiлька разiв позiхнув -- i провалився в сон. Спав я, мабуть, лише кiлька хвилин, та коли прокинувся -- Капiтон уже тримав закорковану пробiрку. Вiн сказав, що мiй сон -- там.

-- Але ж як вiн туди потрапив? -- здивувався Iгор.

-- Мабуть, отой порошок його всмоктує, так само, як, примiром, сiль усмоктує вологу, -- висловив припущення Борька.