Хочу литати ! (на украинском языке) :: Костецкий Анатолий
Страница:
42 из 45
Здавалося, то не квiти, а курчата-пуховички порозбiгалися в травi, вишукуючи собi якусь поживу.
-- Ну й гарно ж! -- зiтхнула Наталка.
-- А таки й справдi гарно! -- погодився Iгор, i ми знов замовкли.
Ось ми побачили, як на галявi пiд липою з'явився лимонний метелик. Його вiдразу ж запримiтили двоє горобцiв i кинулись навздогiн. Та метелик, нiби вiдчувши небезпеку, сiв на жовту кульбабу -- i зник, злився з нею кольором! Горобцi ошелешено роздивлялися навкруги, -- де ж вiн подiвся, тiльки-но був осьдечки! -- косували очицями один на одного з явною пiдозрою: а чи не ти ковтнув мого метелика? I в той час, поки вони розбиралися зi своїми горобиними думками, метелик знявся з кульбаби й гайнув собi геть -- подалi вiд розбишак!
Нам вiд цього видива зробилося трiшки легше. Я навiть не втримався й засмiявся, чим налякав горобцiв.
Аж ось нарештi ми побачили, як iз-за рогу показався Кучма. Вiн пiдбiг до липи, здерся на дерево й сiв на гiлцi поруч з Iгорем.
Ну й вигляд був у нього! Одразу помiтно, що вiї очей не стулив! Ми хоч трiшки поспали, окрiм Борьки, звичайно: вiн боявся засинати пiсля всiх пригод. Щиро кажучи, i його вигляд був не кращим вiд Володьчиного: обидва блiдi, з синцями попiд очима.
-- Ну, от що! -- звернувся Iгор до Кучми, видобуваючи з кишенi Борьчину пробiрку, яку заготував iще зранку. -- Ти зараз пiдеш до Капiтона i продаси йому це. Скажеш -- твiй сон. А твою давай сюди!..
Володька хотiв був щось поспитати, але Iгор вiдмахнувся:
-- Потiм! Отже, ти йдеш перший, ми -- за тобою. -- I вiн дав Володьцi пробiрку.
|< Пред. 40 41 42 43 44 След. >|