Додаток до особливого стату (на украинском языке)   ::   Михайлов Владимир

Пiвгодини тому за нашими розрахунками у них скiнчився кисень. Значить, все, так? Але поглянь на екран - вони повертаються. Повзуть. Ми бачимо їх! Археолог на самохiдцi мчить їм назустрiч. Через п'ятнадцять хвилин...

- Повернути! - зiрвався раптом з мiсця Командор.

- Повернути? Кого повернути? - Амей розгублено. - Що ти верзеш, Дане?

- Нi, нiчого, вибач...

Командор важко опустився в крiсло i наче закляк. Повисла гнiтюча тиша. Нарештi вiн озвався:

- Коли виїхав Археолог?

- Вiсiм, нi, вже дев'ять з половиною хвилин тому. Вiн їх перший побачив.

- Так...

- Нi, Дане, я не розумiю тебе. Ти наче не радий, що вони живi. У тебе такий вигляд!.. Все ж скiнчилось якнайкраще, незважаючи на всi знегоди. Скiльки знахiдок, скiльки вiдповiдей ми привеземо на Землю! Пiсля цих вiдповiдей у вчених потроїться запитань, слово честi! I жаль тiльки, що планета зовсiм мертва...

- Ти так гадаєш? - знову озвався Дан i пiдвiвся. - А тепер послухай мене. По-перше, де Майя?

- У госпiталi, хiба ти не знаєш.

- Добре. Блокуй штурманську. Вищий захист. Щоб нiчого нiякими шляхами не долинуло сюди i, особливо, не вийшло звiдси.

- Будь ласка, Дане. Але навiщо?

- Виконуй! Так... а тепер сiдай.

Командор зробив кiлька крокiв по кiмнатi, нiби ще вагаючись. Зупинився.

- Отже, Амею, тепер я прокоментую нашi удачi. - Слова падали важко, наче через силу. - Почнемо з Археолога... Все, що з ним скоїлося, розповiв вiн. Ми тiльки бачили, що його накрило обвалом. Приймай на вiру.