Додаток до особливого стату (на украинском языке)   ::   Михайлов Владимир

Оголосив, що програму дослiджень в цiлому виконано, час повертатись.

- Так, але це всiх здивувало, Дане! За нашими розрахунками у нас був ще майже тиждень.

- Знаю. I все-таки я переконав вас, що нiчого нового, принаймнi надзвичайного, ми вже не побачимо. Ретельно вивчить планету iнша експедицiя. I раптом вчора - ми стаємо свiдками саме надзвичайного явища. Що це?

- Ну, знаєш, Дане...

- Помовч. Припустимо, знову збiг. Збiг випадкiв. Мої пiдозри були ще дуже неяснi, тому я й дав згоду на цю останню експедицiю. А вже за кiлька годин був певен, що трапиться, обов'язково трапиться ще якийсь "випадок". I що ж? Не встиг я передати наказ про негайне повернення, як вони повiдомили: землетрус. I їх одрiзає вiд корабля велетенська трiщина. Єдиний шлях повернення - навкруги через гори, де не бере радар. Збiг. Потiм передача по рацiї - прохання про допомогу. Дорога важка. Побоювання, що не вистачить часу. Отже й кисню. А через кiлька хвилин заспокiйливе: все гаразд - дiйдемо самi... Але передача не зовсiм звичайна.

- Перешкоди, Дане. Вони ж у горах. Радiацiя i таке iнше...

?

Командор поглядом зупинив його.

- Потiм рацiя замовкла назавжди, - вiв далi Дан. - I його слова, повнi туги й тривоги, наче матерiалiзувались, застигли в повiтрi гострокутними важкими цеглинами, яких не обминути. - У них скiнчився кисень. Минає пiвгодини - вони з'являються на екранi радара. Чим вони дихали цей час?

- Залишки кисню, економiя, - здається, Амей вже доводив тiльки собi. Нарештi, ми могли помилитись у розрахунках.

- Отже, знову збiг.