Енейда (Энеида)   ::   Котляревський Іван Петрович

[82] К господі тілько що вернувся

Наш смутний лицар, пан Еней,

Уже в присінках і наткнувся

На присланих к нему гостей:

Були посли се од Латина,

І всі асесорського чина,

Один армейський копитан;

Сей скрізь по світу волочився,

І по-фрігійську научився,

В посольстві був як драгоман.

[83] Латинець старший по породі

К Енею рацію начав,

І в нашім, значить, переводі

Буцімто ось він що сказав:

«Не ворог, хто уже дублений,

Не супостат, чий труп нікчемний

На полі без душі лежить.

Позволь тіла убитой раті,

Як водиться, землі предати;

Нехай князь милость сю явить».

[84] Еней, к добру з натури склонний,

Сказав послам латинським так:

« Латинус рекс єсть невгомонний,

А Турнус пессімус дурак.

І кваре воювать вам мекум ?

Латинуса буть путо цекум ,

А вас, сеньйорес , без ума;

Латинусу рад пацем даре ,

Пермітто мертвих поховаре ,

І злості корам вас нема,

[85] Один єсть Турнус ворог меус ,

Сам, ерго , дебет воювать;

Велять так фата , ут Енеус

Вам буде рекс , Аматі зять.

Щоб привести ад фінем беллюм ,

Ми зробим з Турнусом дуеллюм ,

Про що всіх сангвіс проливать?

Чи Турнус буде, чи Енеус ,

Укажеть глядіус , вель деус ,

Латинським сцептро управлять».

[86] Латинськії посли ззиркнулись,

По серцю їм ся річ була;

Знечев’я трохи схаменулись,

Дрансеса смілость тут взяла:

«О князю, – крикнув, – пресловутий!

Великим ти родився бути!

Ми все в Латинові уста

Внесем, дрібнесенько розкажем

І щиро, щиро те докажем,

Що з Турном дружба єсть пуста».