JК
Таэмниця двох океанив :: Адамов Григорий Борисович
Страница: 525 из 582Ану, право на борт… Стоп! – скрикнув він раптом, перериваючи маневр і показуючи рукою на захід, вгору і праворуч від себе. – А це що таке?
Близько десяти метрів над ними і за п'ятдесят метрів праворуч на північний захід, у синьозелених сутінках вод поволі посувалася величезна чорна тінь. На її спині можна було помітити якісь великі циліндричні нарости з короткими вертикальними стволами. Тінь рухалась наче без усякого зусилля – пряма, тверда, заокруглена з заднього кінця й загострена спереду, як ніс корабля.
– А он на зюйд ще одна! Он, он, теж за п'ятдесят метрів! – здивовано сказав Павлик, показуючи ліворуч від першої тіні. – Що б це могло бути?
– Так, так, бачу, – підтвердив Марат.
– Підводні човни! – схвильовано крикнув раптом Скворешня. – Щоб я пропав, коли це не підводні човни!
– Про що ви говорите, товаришу Скворешня? – почувся голос старшого лейтенанта. – Які підводні човни?
– Нічого не розумію, товаришу старший лейтенант! – відповів Скворешня. – Два підводних човни на траверзі печери… Прямують найменшим ходом до острова… Додержують інтервалу сто метрів… Пливемо на зюйд, щоб оглянути краще…
– Повідомляйте, що побачите! – наказав старший лейтенант. – Даю сигнал тривоги!.. Включаю всі готові ультразвукові прожектори!
Скворешня запустив тим часом гвинт і на трьох десятих помчав вліво, попереду і вздовж фронту невідомих підводних човнів. Марат і Павлик рушили слідом за ним.
Близько десяти метрів над ними і за п'ятдесят метрів праворуч на північний захід, у синьозелених сутінках вод поволі посувалася величезна чорна тінь. На її спині можна було помітити якісь великі циліндричні нарости з короткими вертикальними стволами. Тінь рухалась наче без усякого зусилля – пряма, тверда, заокруглена з заднього кінця й загострена спереду, як ніс корабля.
– А он на зюйд ще одна! Он, он, теж за п'ятдесят метрів! – здивовано сказав Павлик, показуючи ліворуч від першої тіні. – Що б це могло бути?
– Так, так, бачу, – підтвердив Марат.
– Підводні човни! – схвильовано крикнув раптом Скворешня. – Щоб я пропав, коли це не підводні човни!
– Про що ви говорите, товаришу Скворешня? – почувся голос старшого лейтенанта. – Які підводні човни?
– Нічого не розумію, товаришу старший лейтенант! – відповів Скворешня. – Два підводних човни на траверзі печери… Прямують найменшим ходом до острова… Додержують інтервалу сто метрів… Пливемо на зюйд, щоб оглянути краще…
– Повідомляйте, що побачите! – наказав старший лейтенант. – Даю сигнал тривоги!.. Включаю всі готові ультразвукові прожектори!
Скворешня запустив тим часом гвинт і на трьох десятих помчав вліво, попереду і вздовж фронту невідомих підводних човнів. Марат і Павлик рушили слідом за ним.