JК
Таэмниця двох океанив :: Адамов Григорий Борисович
Страница: 82 из 582З оголеною, здавалось мертвою трубою, судно рвонулося вперед і понеслося зще більшою швидкістю.
– Вода залила топки котлів! – вигукнув лейтенант. – Тепер вони зовсім безпомічні.
Капітан преобразився. Очі спалахнули рішучістю.
– До носової гармати! – скомандував він. – Викликати головного акустика!
Лейтенант натиснув кнопку на телефонному щитку біля овального голубуватосріблистого екрана. Рожеве світло залило екран, і на його полі з'явився склепистий відсік, заставлений різноманітними ящиками, котушками, великими скляними приладами, які були густо обвиті проводами. Серед цієї павутини і, здавалось, хаотичного нагромадження приладів у високому кріслі перед щитком з кнопками і важільками і срібним екраном свого телевізора сидів головний акустик підводного човна товстий, рум'яний Чижов.
Капітан подав команду в екран:
– Ціль – органіка! Бити по киту! Позбавити руху!
– Єсть ціль – органіка! Позбавити руху! – почулася відповідь акустика.
Повернувшись до зоолога, капітан півголосом промовив:
– Нехай хоч здобич буде нагородою для цих людей за перенесений ними переляк. А здобич добра! Подивіться, який велетень!
Кит разом з судном був уже на відстані семи-восьми кілометрів від підводного човна. Розміром він був справді дивовижний. Він мав у довжину не менше як тридцять два метри; його могутній хвостовий плавець, близько восьми метрів завширшки, працював, мов дивовижна машина. Кит не виявляв навіть ознак утоми.
– Вода залила топки котлів! – вигукнув лейтенант. – Тепер вони зовсім безпомічні.
Капітан преобразився. Очі спалахнули рішучістю.
– До носової гармати! – скомандував він. – Викликати головного акустика!
Лейтенант натиснув кнопку на телефонному щитку біля овального голубуватосріблистого екрана. Рожеве світло залило екран, і на його полі з'явився склепистий відсік, заставлений різноманітними ящиками, котушками, великими скляними приладами, які були густо обвиті проводами. Серед цієї павутини і, здавалось, хаотичного нагромадження приладів у високому кріслі перед щитком з кнопками і важільками і срібним екраном свого телевізора сидів головний акустик підводного човна товстий, рум'яний Чижов.
Капітан подав команду в екран:
– Ціль – органіка! Бити по киту! Позбавити руху!
– Єсть ціль – органіка! Позбавити руху! – почулася відповідь акустика.
Повернувшись до зоолога, капітан півголосом промовив:
– Нехай хоч здобич буде нагородою для цих людей за перенесений ними переляк. А здобич добра! Подивіться, який велетень!
Кит разом з судном був уже на відстані семи-восьми кілометрів від підводного човна. Розміром він був справді дивовижний. Він мав у довжину не менше як тридцять два метри; його могутній хвостовий плавець, близько восьми метрів завширшки, працював, мов дивовижна машина. Кит не виявляв навіть ознак утоми.