Кодло   ::   Соколян Марина

— Емм, Мігель, — не відставав професор, — що ви думаєте з приводу інтерпретації міфу Френсісом Беконом в трактаті "Про мудрість древніх"? Ну? Жодної думки? Ай-яй-яй, як не соромно?! А ви, — пан Арт звернувся до білявої панянки в червоному светрі, яка від його різкого руху відсахнулася і ледве не впала додолу разом зі стільцем, — ви, молода леді?

— Анна…

— О!Анна, скажіть мені, будьте люб’язні, з чого складалися священні ритуали древніх греків?

— Е-ее, — бідолашна зробилася майже одного кольору зі светром, — з вакханалій?

— Ет, дівчата, мрійниці… А ви чого гигочете, парубче, — професор розвернувся до молодого чоловіка з нахабним виразом вузьких очей, — ви в нас хто будете?

— Боян.

— Дуже добре. Ви, Боян, зараз повідомите мені… хоча, ні, навряд чи ви мені щось повідомите.

Боян ображено гмукнув, але промовчав.

— Можливо ви, ніжне створіння, скажете мені хоч щось розумне? — пан Арт звернувся до тоненької дівчинки в довгій спідниці, — Як вас звати, дівчино?

— Ангела.

— Що ж, Ангела. Ви знайомі з концепцією Леві-Строса?

— Так… — прошепотіла вона так, немов от-от втратить свідомість.

— Серйозно? Ну, я вражений. Глибоко вражений. Ви мо-ло-дець, Ангела.

Він схопив руку дівчини і енергійно потис її.

— Так, ви, — тут я з жахом усвідомила що він дивиться прямо на мене.

— Я, — чесно сказала я.

— Що, ви?

— А ви, що?

Він злісно усміхнувся.

— А ім’я у вас є?

— Ірма.

— Ага, ну добре. Скажіть мені, як Шеллінг інтерпретував поняття міфу?

— Егм, символічно, — вичавила я.

— Ну не зовсім, — скривився він, — але нехай. Ви, — він повернувся до наступної жертви, — ви у нас будете…?

— Дафна, — гордовито мовила моя сусідка, спокусливо поводячи плечима.