Котигорошко   ::   Кожелянко Василь

Сміялися в нейтральних державах, сміялися в країнах-сателітах України, сміялись у самій Україні, а найбільше сміялись в Атлантиді, чиї генерали якраз за три дні збирались узяти Львів, Багдад і Царгород, посміхнувся навіть престарілий диктатор Атлантиди Птеро XXVI-й Дактиліян, який уже працював від батарейки.

— Проект найкраще виконати на Чорній горі у Карпатах, — інструктував Котигорошка, який мав виступити у ролі егрегоріяльного деміурга, генерал Добзрозол, — і саме через два дні, бо буде повний місяць. Це не принципово, але суттєво, — генерал помітно хвилювався, що геть не було на нього схожим. — Для досягнення якнайповнішого ефекту, Вишнеславе, треба, аби в той момент, коли ви утворите егрегор, до речі, ви мусите придумати йому якесь гарне ім'я, на матеріяльному плані стався великий викид психічної енергії. Це можуть бути такі емоції, як страх, радість, екстаз, жалоба, але найефективнішим є відчуття болю. Фізичного, зазначте.

— Гаразд, — процідив крізь зуби Котигорошко, — того дня рівно о дванадцятій годині, коли я стоятиму на Чорній горі, на всіх фронтах розпочнеться генеральний наступ українських військ на позиції атлантидців. На всіх фронтах! Сподіваюсь, болю буде достатньо.

— Ще є можливість передумати, Вишнеславе, — тремтячим голосом промовив генерал Доброзол.

Котигорошко промовчав.

Рівно о дванадцятій годині на Західному, Скандинавському, Південному, Африканському та Арабському фронтах українські війська пішли у рішучий наступ.