Котигорошко   ::   Кожелянко Василь

Страница: 166 из 190

Атлантидці зустріли їх щільним смертоносним вогнем. На всіх фронтах.

Диктатор України Вишнеслав Котигорошко стояв на Чорній горі — сам, голий, тверезий. Місяць на небі був круглий, як колобок, через те, незважаючи на північ, видно було, як удень.

Котигорошко сконцентрувався до меж людських можливостей, потім ще і ще, і, зрештою, подолав усе людське. Його фізичне тіло гепнулося на землю, до нього підбіг генерал Доброзол і загорнув у теплу ковдру. А сам Котигорошко у астральній іпостасі розпочав творити егрегор на ім'я Первобасаврій.

Ось він у ембріональному стані, ось росте, ось у нього з'являються ознаки форми, ось він починає самоусвідомлюватись, ось у нього виникає свідомість.

— Первобасаврію! — окликнув його Котигорошко.

— Слухаю тебе, пане, — чемно відповів Первобасаврій.

— Упивайся силою і міцній! — звелів Котигорошко.

— Уже, мій пане! — відрапортував Первобасаврій, можна було би сказати, через якийсь час, якби там, де вони перебували, час існував.

— Іди і знищ Атлантиду! — скомандував Котигорошко.

— Гаразд! — вигукнув Первобасаврій і, можна було би сказати, попрямував у бік вказаного об'єкта, якби там існував простір.

Якраз тоді, коли сплив термін українського ультиматуму, Атлантиди не стало. Внаслідок нечуваної досі сили землетрусу весь континент з архіпелагами пішов під воду. На тому місці утворився океан. Постраждали і невинні.

|< Пред. 164 165 166 167 168 След. >|

Java книги

Контакты: [email protected]