Меч Арея   ::   Билык Иван Иванович

Войслав був геть приголомшений звiсткою, Борислав же весело засмiявся:

— Слава тобi, Гатиле! Хай щастить землi Руськiйi Нарештi Великий князь київський став тим Гатилом, яким вiн знав його змалечку, й тут справдi було з чого радiти. Борислав тiльки й завважив:

— А як же отець її, Iлiя?

Богдан Гатило вперше подумав про сей бiк справи. Iлiя все-таки князь, хоч i грецький, i належало дотримати покону.

— Iстину рече Борислав Борич, –мовив старий конюший Войслав.

Отець же Гатилової першої жони Руски, яку князь посадив у Вишгородi, сiмдесятип'ятирiчний жупан вруцький Воїбор закивав лисою головою:

— Треба сла рядити, Богдане.

Тесть i сього разу не мав нiчого проти нового зятевого злюбу. Його ровесник витичiвський посадник Ждан теж погодився:

— Виряджай, Гатиле, сла сватiвного.

Великий князь обiйняв поглядом усiх присутнiх, а в краснiй свiтлицi зiбралося душ iз двадцять князiв i велiїх та малих боляр:

— Кого ж послемо до князя Iлiї?

— Та кого? –по паузi обiзвався князь Воїбор. –Сли мене та…–вiн обдивився присутнiх, –та Ждана-посадника. Ми смо можi старi й сивi.

— Тебе не личить, –засмiявся Борислав Борич. –Тесть єси Гатиловi. Там же всi носять хрести в пазухах, то ще й…

Се зачепило Богдана, й вiн сказав:

— Хай їде тесть мiй Воїборi 3 хрестатими панькатись не будемо. Не ми їм, а вони нам дань дають i вони роби нашi!

Вiн мiг би сказати сим людям, як сестра римського iмператора, Юста, сама колись вiддавала йому руку свою, навiть лягла б у ложе його, коли б вiн того захотiв, i лягла б, як остання налiжниця.