JК
Меч Арея :: Билык Иван Иванович
Страница: 69 из 587Великий князь Рогволод, що б не було, йому дiд, рiдний брат його дiда Данка, рiдна ж кров нiколи нестане водою, бо так улаштовано свiт, i Дажбог iз Даною тому зарука.
Богдан вийшов у дворець, сiв на витолоченому споришi й глибоко зiтхнув.
По якомусь часi дверi знову рипнули, й чорна велика постать наблизилася й стала збоку.
— То ти єси, Морятине? –впiзнав Богдан.
— Я єсмь, –глухо проказав нарочитий мiж.
— Смiються тамтi?
— П'янi вони, –вiдповiв Морятин.
— Не лiпо є…
Богдан почувся раптом таким самотнiм, що хотiлось, аби бодай сей похмурий чоловiк лишився при ньому.
— Позостанься коло мене, –мовив Богдан.
Морятин зненацька нахиливсь i дихнув молодому князевi просто в обличчя:
— Рогволод винний в тiм, що наклав головою Вогнян, роденський князь. Ясичi пойняли його в полон i правили викупу, а Рогволод поскупився, не дав. Пильнуйся й ти, княже!
I вiн мерщiй зник, розтанув у темрявi, лишивши Богдана самого з думками й острахами.
В ЛIТО 423-е
Перейшли Iтиль-рiчку[7] унугундури, котраги, кутригури та iншi булгарськi язики, й послав Рогволод косакiв на них луганських, i прийшов князь луганський Годечан i рiк їм: «Сле мене князь Великий у дань до вас».
Богдан вийшов у дворець, сiв на витолоченому споришi й глибоко зiтхнув.
По якомусь часi дверi знову рипнули, й чорна велика постать наблизилася й стала збоку.
— То ти єси, Морятине? –впiзнав Богдан.
— Я єсмь, –глухо проказав нарочитий мiж.
— Смiються тамтi?
— П'янi вони, –вiдповiв Морятин.
— Не лiпо є…
Богдан почувся раптом таким самотнiм, що хотiлось, аби бодай сей похмурий чоловiк лишився при ньому.
— Позостанься коло мене, –мовив Богдан.
Морятин зненацька нахиливсь i дихнув молодому князевi просто в обличчя:
— Рогволод винний в тiм, що наклав головою Вогнян, роденський князь. Ясичi пойняли його в полон i правили викупу, а Рогволод поскупився, не дав. Пильнуйся й ти, княже!
I вiн мерщiй зник, розтанув у темрявi, лишивши Богдана самого з думками й острахами.
В ЛIТО 423-е
Перейшли Iтиль-рiчку[7] унугундури, котраги, кутригури та iншi булгарськi язики, й послав Рогволод косакiв на них луганських, i прийшов князь луганський Годечан i рiк їм: «Сле мене князь Великий у дань до вас».