Альфонс Циттербаке (на украинском языке) :: Гольц-Баумерт Герхард
Страница:
102 из 186
Ще й порадила пановi Мiхалаку займатися його власними справами.
Камiнець усе ще розгойдувався, i панi Матнер знову мало не спiймала його.
Я так розхвилювався, що випустив з рук шпагат. Камiнець ударив по сливi так, що зеленi сливи посипалися градом.
В цей день ми не встигли провести телефон, бо весь будинок тiльки й говорив, що про нас. Через цей телефон у мене була ще й не зовсiм приємна розмова з мамою.
Наступного дня у нас вийшло. Ми провели проводку до вiкна Штенiв, а тодi вниз до вiкна Бруно.
-- От i все, Цiттербаке, -- сказав Бруно.
-- Так, все готово, -- сказав я.
-- Все гаразд, -- сказав Бруно (звiсно, у нього не було прикрощiв, вiн полишив їх менi). -- Все гаразд, Альфi. Отепер ми як слiд поговоримо по телефону.
I ми розiйшлися по своїх кiмнатах. Я взяв кришечку i притулив до вуха, але нiчого не було чути. Прочекав двi години, а тодi пiшов до Бруно. Його мама сказала, що вiн давно пiшов грати в футбол. Сердитий, побiг я до нього. Бруно саме забив гол.
-- Чому ти не подзвонив? -- запитав я.
А вiн:
-- Зараз у мене часу нема, але менi здається, з проводкою не все гаразд. Перевiр ще раз.
Я перекривив його.
-- З мене досить, не хочу бути злодiєм, що краде сливи, i не хочу обдурювати пана Гопфенгайта.
Бруно побачив, що я розгнiвався, i полагiднiшав.
-- Подзвоню тобi сьогоднi ввечерi, -- сказав вiн. -- А ти щоб вiдповiв менi росiйською.
-- Гаразд, -- великодушно погодився я. -- Тричi пошкрябаєш.
Ввечерi знову нiчого не було чути.
|< Пред. 100 101 102 103 104 След. >|