Альфонс Циттербаке (на украинском языке) :: Гольц-Баумерт Герхард
Страница:
113 из 186
Бруно покуштував уцiлiлих макаронiв i вiдразу виплюнув, просто менi на черевик:
-- Ще зовсiм сирi, -- сказав вiн.
Ми поставили макарони доварюватись, а самi знову пiшли грати в бадмiнтон. Перегодом Бруно згадав;
-- Цiттербаке, а пiди поглянь, чи не закипiла вода.
-- А як дiзнатися, чи кипить? -- запитав я. -- Вдома ми кип'ятимо воду в чайнику. Коли кипить, чайник посвистує.
Велика каструля не свистiла. Бруно порадив менi встромити пальця в каструлю -- тодi, мовляв, буде видно, закипiло чи нi. Я пiшов на кухню i зробив так, як вiн порадив. В ту ж мить я закричав, вискочив надвiр i, мов навiжений, заходився дмухати на червоний ошпарений палець.
-- Отже, кипить. Все гаразд, -- нiби нiчого й не сталося, сказав Бруно. Я сiв на траву. Палець так болiв, що грати в бадмiнтон бiльше не хотiлося.
Потiм ми досипали в каструлю ще макаронiв i варили їх зо двi години. Цього разу вони не пригорiли, а тiльки трохи розварилися.
-- Погано, -- сказав Бруно. -- Та будемо вважати, що це суп iз макаронами.
Ми вiдкрили банки i висипали помiдори в каструлю.
-- А тепер покуштуй! -- запропонував Бруно. Я взяв велику ложку i сьорбнув. Пiсля цього з пiвгодини я не мiг сказати й слова, так обпiк рота. Суп мав якийсь дивний присмак. Чогось йому бракувало.
-- Не солоний, -- пояснив Бруно. I справдi, суп треба посолити. Ми стали мiркувати, скiльки ж треба солi. Я гадав, що для двадцяти шести чоловiк вистачить чотирьох фунтiв. Бруно був iншої думки.
-- Трьох фунтiв вистачить, -- сказав вiн.
|< Пред. 111 112 113 114 115 След. >|