JК
Альфонс Циттербаке (на украинском языке) :: Гольц-Баумерт Герхард
Страница: 174 из 186-- Поглянь, як здорово мiй пiдiймається!
-- Стара коза! -- крикнув я. -- Куди твоїй воронi до мого змiя!
I пiшов зв'язувати шпагат, потираючи руку, що болiла в тому мiсцi, де наступила Луїза.
Я добрих пiвгодини проморочився i все даремно. У iнших змiї злiтали, а мiй був нiби зачарований. Я геть знервувався.
-- Чи ти полетиш, нарештi? -- тихенько буркнув я до свого змiя. -Ну, давай.
I допомогло! Змiй неохоче пiднявся над парканом. Так, тепер настав мiй час.
-- Мiй пiшов! -- закричав я. Всi почули той крик i звернули увагу на мене i на мого змiя. Страшна пика поволi здiймалася вгору. Вiтер пiдхопив її i ну кидати на всi боки.
-- Вiдiйдiть убiк, -- закричав я. -- Всi вiдiйдiть!
Змiй труснув головою, наче хотiв .вирватися на волю. Пика обернулася праворуч i, мов снаряд, врiзалася в гущу iнших змiїв.
-- Забери його! Все нам зiпсував!.. Усе заплутав! -- закричали мої товаришi.
Але змiй мене вже не слухав. Вiн кидався на всi боки, плутався в шпагатах iнших змiїв, а тодi раптом закляк на якусь мить i ракетою пiшов до землi. Це б ще нiчого, але ж вiн падав просто на суддiв!
-- Тривога! -- заволав я. -- Мiй падає!
Єдиний, хто зумiв урятуватися, був пан Фiлькендорф. Вiн одскочив убiк. А потiм пролунав трiск, чiткий, мов удар гонга. Суддi, троє з 10-го класу i двоє вчителiв, опинилися пiд уламками змiя. Видовище було таке, наче сталась автокатастрофа. Всi жертви лежали на землi.
-- Стара коза! -- крикнув я. -- Куди твоїй воронi до мого змiя!
I пiшов зв'язувати шпагат, потираючи руку, що болiла в тому мiсцi, де наступила Луїза.
Я добрих пiвгодини проморочився i все даремно. У iнших змiї злiтали, а мiй був нiби зачарований. Я геть знервувався.
-- Чи ти полетиш, нарештi? -- тихенько буркнув я до свого змiя. -Ну, давай.
I допомогло! Змiй неохоче пiднявся над парканом. Так, тепер настав мiй час.
-- Мiй пiшов! -- закричав я. Всi почули той крик i звернули увагу на мене i на мого змiя. Страшна пика поволi здiймалася вгору. Вiтер пiдхопив її i ну кидати на всi боки.
-- Вiдiйдiть убiк, -- закричав я. -- Всi вiдiйдiть!
Змiй труснув головою, наче хотiв .вирватися на волю. Пика обернулася праворуч i, мов снаряд, врiзалася в гущу iнших змiїв.
-- Забери його! Все нам зiпсував!.. Усе заплутав! -- закричали мої товаришi.
Але змiй мене вже не слухав. Вiн кидався на всi боки, плутався в шпагатах iнших змiїв, а тодi раптом закляк на якусь мить i ракетою пiшов до землi. Це б ще нiчого, але ж вiн падав просто на суддiв!
-- Тривога! -- заволав я. -- Мiй падає!
Єдиний, хто зумiв урятуватися, був пан Фiлькендорф. Вiн одскочив убiк. А потiм пролунав трiск, чiткий, мов удар гонга. Суддi, троє з 10-го класу i двоє вчителiв, опинилися пiд уламками змiя. Видовище було таке, наче сталась автокатастрофа. Всi жертви лежали на землi.