Альфонс Циттербаке (на украинском языке) :: Гольц-Баумерт Герхард
Страница:
20 из 186
Ми разом покажемо новий номер.
Тут вiн пiдвiвся i почав пританцьовувати на однiй нозi.
-- Ну, а ти хто? -- запитав мене спантеличений директор.
-- Альфонс Цiттербаке, -- вiдповiв я, все ще лежачи в пiску.
-- Цiттербаке? Отже, з родини клоунiв?
-- Та нi, -- сказав я, -- мiй тато ходить на нормальну роботу.
Але директор уже не слухав мене. Вiн плескав у долонi й приказував:
-- Браво, Бамбiно, просто чудово. Тепер ще вiдпрацюємо кiнець номера, кiнець повинен вражати найдужче.
Я обережно вiдповз трохи вбiк.
-- А тодi випустимо левiв, -- додав директор.
"Оце так, -- подумав я. -- Коли тут слони на волi, то й левiв, мабуть, випустять на манеж без клiток. Леви ж не знають Альфонса Цiттербаке i ще приймуть мене за шмат корму!" Я схопився на ноги i кинувся з намету, та так прудко, як той, справжнiй Бамбiно вбiг сюди. I раптом я згадав про Чистуна. Його ж треба рятувати! Обережно визирнув iз-за фургона. Слон Емiр стояв на тому самому мiсцi. Перед ним лежала моя коробка. Емiр саме розв'язував рушника -- мабуть, хотiв подивитися, що там усерединi. Повiльно i дуже обережно я пiдiйшов ближче.
-- Можна забрати коробку. Емiре? -- звернувся я до слона.
Я аж нiяк не хотiв розгнiвити його. Емiр пiдняв хобот i тихенько форкнув. Але що це означало? "Так" чи "Нi"? Я намацав у кишенi липку цукерку.
-- Давай помiняємось, -- запропонував я. -- Ти вiддаєш менi Чистуна, а я тобi даю смачну цукерку.
Слон простяг хобот i обережно взяв у мене з руки цукерку.
|< Пред. 18 19 20 21 22 След. >|