Гарри Поттер i философський каминь   ::   Ролінґ Джоан К.

Я — Сортувальний Капелюх,

я знаю всі твої думки,

вдягай мене до самих вух, —

скажу,куди належиш ти.

Це може бути Ґрифіндор —

живуть відважні учні там,

сміливі, горді, як орли —

вони приносять славу нам.

А, може, долею тобі

судився чемний Гафелпаф:

чесноти і шляхетність там

завжди в думках і на вустах.

Старенький добрий Рейвенклов

дарує щедро всім знання.

Хто мудрість цінить, той знайде

там шану, честь і визнання.

Або, можливо, в Слизерин

сьогодні ще потрапиш ти, —

чого лише не зроблять там

задля досягнення мети!..

Тож надягай мене! Не бійсь!

В надійних ти руках (хоч рук

ніколи я й не мав), та все ж

я — хитромудрий Капелюх!

Капелюх закінчив пісню, і зала вибухла оплесками. Він уклонився кожному з чотирьох столів і знову застиг.

— То нам просто треба надягти капелюх! — зашепотів Рон. — А Фреда я приб'ю — він варнякав мені про боротьбу з тролем.

Гаррі ледь усміхнувся. Звичайно ж, краще приміряти капелюх, ніж проказувати замовляння, проте він волів би надягати його тоді, коли ніхто не дивиться. Капелюх ставив надто великі вимоги, а Гаррі не почувався тепер ані відважнім, ані мудрим. От якби був гуртожиток для тих, кого нудить від хвилювання, — це було б саме для нього!

Професорка Макґонеґел виступила наперед, тримаючи в руках довгий сувій пергаменту.

— Коли я називаю чиєсь ім'я, прошу надягати капелюх і сідати для сортування на цей ослінчик, — оголосила вона.