Гарри Поттер i философський каминь :: Ролінґ Джоан К.
Страница:
47 из 294
Зрештою, побачивши, що ніхто нічого навіть не думає пояснювати, Гаррі не витерпів:
— Перепрошую, але я досі по-справжньому й не знаю, хто ви.
Велетень ковтнув чаю й витер долонею рота. — Називай мене Геґрід, — сказав він, — мене так усі називают. Як я й мовив, я зберігаю ключі від Гоґвортсу, — ти, певно, все знаєш про Гоґвортс.
— Е-е… ні, — на хвильку розгубився Гаррі.
Геґрід видавався приголомшеним, тож Гаррі швиденько додав: — Вибачте.
— Вибачте? — гаркнув Геґрід, повернувшись до Дурслі, що відступили в тінь. — Це ось цим треба вибачатися! Я знав, що ти не отримуєш листів, але — нехай його шляк трафить — і в гадці не мав, що ти нічогісінько не будеш знати про Гоґвортс! Тебе ніколи не цікавило, де твої батьки цього навчилися?
— Чого "цього"? — запитав Гаррі.
— ЧОГО ЦЬОГО? — вибухнув Геґрід. — Ану, зачекай хвильку.
Він скочив на ноги і, розлючений, здавалося, заповнив собою всю хатину. Родина Дурслі зіщулилася під стіною.
— Ви хочете сказати, — заревів Геґрід до Дурслі, — що сей хлопець… сей хлопець… не знає нічого про… не знає НІЧОГО?
Гаррі подумав, що це вже занадто. Він, зрештою, ходив до школи й мав непогані оцінки.
— Я дещо знаю, — виправдовувався він. — Скажімо, математику й таке інше.
Але Геґрід тільки махнув рукою й мовив:
— Я маю на увазі наш світ. Твій світ. Мій світ. Світ твоїх батьків.
— Що це за світ?
Здавалося, ще мить — і Геґрід просто вибухне.
— ДУРСЛІ! — загримів він.
|< Пред. 45 46 47 48 49 След. >|