JК
Трохи питьми :: Дереш Любко
Страница: 145 из 307Яє воля».
– Я є… Я є воля…
– Скажи це впевнено! Вслухайся у значення цих слів і скажи це впевнено.
– Я є. Я є воля. Я є… Я є воля… Я є! Я є воля!
– Перед тобою нескінченний порожній простір. Він не має кольору. Він не має форми.
– Так. Я бачу його.
– Простір заповнюється безколірним сяйвом…
– Я бачу це безколірне сяйво.
– Безколірне сяйво стає темрявою. Темрява густішає. Зараз ти дивишся зсередини на заплющені повіки. Перш ніж ти розплющиш їх, я дам тобі нове ім'я. Воно поведе тебе по життю і буде давати силу та хоробрість. Тепер ти сильна, безстрашна істота, яка сама будує своє життя. Ти наповнюєшся енергією. Могутній приплив енергії й радості… Тебе переповнює спокійна радість і сила… Ти є та, що померла і народилася. Твоє нове ім'я, о безстрашна, я беру із санскриту. Це дуже давня мова, о безстрашна. Таких, як ти, в Індії називали «героями». І на санскриті це звучало, крикнемо хором: Vira.
– Віра!
– Звучало: Vira!
– Віра!
– Всі хором: Vira!
– Віра!
– Віра, ти сила і безстрашшя! Ти впевненість і чистота. Розплющ очі!
Я розплющую очі, і світ обдає мене з ніг до голови яскравим полум'ям зелені. Я бачу все крізь легке марево. Небо. Дерева. Все у легкому тумані, який я бачила у нескінченному порожньому просторі.
Навпроти мене сидить… пробую підібрати влучне ім'я… згадала – Алік. Він посміхається.
– Віра – шепочу я. На санскриті так називали героїв.
– Я є… Я є воля…
– Скажи це впевнено! Вслухайся у значення цих слів і скажи це впевнено.
– Я є. Я є воля. Я є… Я є воля… Я є! Я є воля!
– Перед тобою нескінченний порожній простір. Він не має кольору. Він не має форми.
– Так. Я бачу його.
– Простір заповнюється безколірним сяйвом…
– Я бачу це безколірне сяйво.
– Безколірне сяйво стає темрявою. Темрява густішає. Зараз ти дивишся зсередини на заплющені повіки. Перш ніж ти розплющиш їх, я дам тобі нове ім'я. Воно поведе тебе по життю і буде давати силу та хоробрість. Тепер ти сильна, безстрашна істота, яка сама будує своє життя. Ти наповнюєшся енергією. Могутній приплив енергії й радості… Тебе переповнює спокійна радість і сила… Ти є та, що померла і народилася. Твоє нове ім'я, о безстрашна, я беру із санскриту. Це дуже давня мова, о безстрашна. Таких, як ти, в Індії називали «героями». І на санскриті це звучало, крикнемо хором: Vira.
– Віра!
– Звучало: Vira!
– Віра!
– Всі хором: Vira!
– Віра!
– Віра, ти сила і безстрашшя! Ти впевненість і чистота. Розплющ очі!
Я розплющую очі, і світ обдає мене з ніг до голови яскравим полум'ям зелені. Я бачу все крізь легке марево. Небо. Дерева. Все у легкому тумані, який я бачила у нескінченному порожньому просторі.
Навпроти мене сидить… пробую підібрати влучне ім'я… згадала – Алік. Він посміхається.
– Віра – шепочу я. На санскриті так називали героїв.