JК
Трохи питьми :: Дереш Любко
Страница: 144 из 307Ти чуєш мій голос?
– Я гнию… гниття… мені пече… це пекло… Мені звідси не вибратися… Я була тут у снах. Я тут вже давно. І мені тут залишатися навіки…
– Якщо ти будеш слухати мене, ти виберешся назад, на світло. Мої слова ідуть у самі глибини твого «я». Віка, твоє гниття пришвидшується.
– Ні, ні, нетреба!…
– Гниття пришвидшується. Придивися до нього. Гниття – це тільки гниття. Ти мужня, ти можеш поглянути на гниття. Воно частина світу. Частина колообігу природи.
– Я не можу… я гнию живцем!
– Дивися на гниття відсторонено. Ти не є тим, що гниє. Ти є тим, що спостерігає гниття. Ти відсторонено спостерігаєш, як…
– Ріки гною, гною і крові… я не можу тут бути…
– Відсторонено спостерігаєш, як протікають ріки крові та гною. Вони просто частина світу.
– Я розсипаюся, врятуйте мене хто-небудь… Господи, врятуй мене…
– Слухай мій голос! Ти не є тим, що розсипається. Ти те, що спостерігає за розсипанням.
– Я майже вся згнила, я купа гною, я лайно! Я гній і кров! Я гидота гидот!
– Гниття підходить до завершення, але ти не лайно. Ти є те, що спостерігає лайно. Ти є те, що спостерігає гидоту гидот.
– Від мене тільки пил… Сухий пил…
– Ти є те, що спостерігає пил…
– Я ніщо… Я ніщо… мене… нема… АМЕНЕНЕМА!…
– Ти є те, що спостерігає свою відсутність.
– АМЕНЕНЕМА!!! АМЕНЕНЕМА!!!
– Ти сягла дна дзеркала душі. Ти є те, що є, і те, чого нема. Ти не є ніщо, і ти не є щось. Ти не є десь, і ти не є ніде. Тепер скажи: «Я є».
– Я… є… Я… є… Я… є…
– Скажи: «Я є.
– Я гнию… гниття… мені пече… це пекло… Мені звідси не вибратися… Я була тут у снах. Я тут вже давно. І мені тут залишатися навіки…
– Якщо ти будеш слухати мене, ти виберешся назад, на світло. Мої слова ідуть у самі глибини твого «я». Віка, твоє гниття пришвидшується.
– Ні, ні, нетреба!…
– Гниття пришвидшується. Придивися до нього. Гниття – це тільки гниття. Ти мужня, ти можеш поглянути на гниття. Воно частина світу. Частина колообігу природи.
– Я не можу… я гнию живцем!
– Дивися на гниття відсторонено. Ти не є тим, що гниє. Ти є тим, що спостерігає гниття. Ти відсторонено спостерігаєш, як…
– Ріки гною, гною і крові… я не можу тут бути…
– Відсторонено спостерігаєш, як протікають ріки крові та гною. Вони просто частина світу.
– Я розсипаюся, врятуйте мене хто-небудь… Господи, врятуй мене…
– Слухай мій голос! Ти не є тим, що розсипається. Ти те, що спостерігає за розсипанням.
– Я майже вся згнила, я купа гною, я лайно! Я гній і кров! Я гидота гидот!
– Гниття підходить до завершення, але ти не лайно. Ти є те, що спостерігає лайно. Ти є те, що спостерігає гидоту гидот.
– Від мене тільки пил… Сухий пил…
– Ти є те, що спостерігає пил…
– Я ніщо… Я ніщо… мене… нема… АМЕНЕНЕМА!…
– Ти є те, що спостерігає свою відсутність.
– АМЕНЕНЕМА!!! АМЕНЕНЕМА!!!
– Ти сягла дна дзеркала душі. Ти є те, що є, і те, чого нема. Ти не є ніщо, і ти не є щось. Ти не є десь, і ти не є ніде. Тепер скажи: «Я є».
– Я… є… Я… є… Я… є…
– Скажи: «Я є.