Страница:
210 из 307
Пішли на Пролом, закинемося перед вечіркою. Тут все одно тільки за годину щось почнеться.
Ні, ця дівчина була однозначно божевільною. Єдиним виходом для себе я побачила чесність.
– Я ніколи не пробувала… наркотики.
– Просто довірся мені, – сказала Лорна. Щось у її голосі збуджувало в мені сильні відгуки. Я не могла пояснити, чому так стається, але з кожним її реченням мене накривала пелена асоціацій, що за яскравістю межували з галюцинаціями. Коли Лорна говорила, щоб я довірилась їй, мене поглинуло глибоке прозріння основ її особистості: сильної, спонтанної, дикої. Я розуміла, що Лорна влаштовує для мене своєрідне випробування на відьомство, або й посвяту.
– Таких, як ми, багато? – спитала я, позаяк уявила, що ми, посвячені у жіноче божевілля відьми, повинні становити певну касту.
– Шо, наріків? – спитала Лорна.
– Ні. Відьом.
– Мало.
– Круто, – сказала я.
– «Калік» – це ключ, – сказала вона. – Тиша має колір. Пішли на Пролом, я покажу, де вхід в інферно.
І Лорна показала свою долоню, на якій гелевою ручкою було написано: INFERNO.
Містичний жах того, що відбувалося поруч із Лорною, змусив мене впасти в нервовий дріж, який межував з оціпенінням.
– Сигарети маєш? – спитала вона, виводячи мене з трансу. Звідки вона знає, що я почала палити?
– Звідки ти знаєш, що я почала палити?
Лорна гмикнула.
– Так маєш чи ні?
– Дві штучки.
Лорна задумалась.
– Ладно, – врешті вирішила вона.
|< Пред. 208 209 210 211 212 След. >|