JК
Трохи питьми :: Дереш Любко
Страница: 254 из 307Яскравий, чистий контур…
Раптом десь із-за спини чується знайомий голос. Я здригаюся від несподіванки.
– Хо-хо-хо, наш маленький доктор Зло знову зомбує мир не населення?
Йостек, задиханий і спітнілий, вилазить на пагорб. Опинившись перед Аліком, він тут же падає на коліна і починає бити поклони, примовляючи тонким голоском:
– Божественний ви наш, порятуйте нас! Біте шьон, хелп ас, пліз!
– Ну для чого цей балаган, Йостеку? – каже Алік, зні-чений. – Мені не смішно. І дівчатам не смішно. Перестаньте ж…
Алік хоче підняти Йостека з колін, але той починає верещати дівочим голосом: «Не треба, не треба, ай, заберіть свої лапи!» Алік полишає цю марну справу і просто стоїть, дивиться на нас, ніяково посміхаючись.
– Як бачите, шаманський сеанс не минув для Йостека без слідно, – каже він. – Шприца із сульфазином при собі, на жаль, не маю, але й підстав для паніки поки що теж не бачу.
Здається, Алік хотів пожартувати, та раптом мені на мить здалося, що ці слова серйозні. Що всі події останньої доби – преображения Віки у Віру, вчорашній сплеск ненависті в Лор-ни, зникення Германа, моя незвична відкритість і навіть дивна (якась розбовтана) поведінка Йостека – суть кола на воді від одного каменя.
– Ой. Я зрозуміла! – вирвалось у мене. Алік уважно вивчає мене крізь окуляри.
– Розкажи, що ти зрозуміла? – питає він.
Раптом десь із-за спини чується знайомий голос. Я здригаюся від несподіванки.
– Хо-хо-хо, наш маленький доктор Зло знову зомбує мир не населення?
Йостек, задиханий і спітнілий, вилазить на пагорб. Опинившись перед Аліком, він тут же падає на коліна і починає бити поклони, примовляючи тонким голоском:
– Божественний ви наш, порятуйте нас! Біте шьон, хелп ас, пліз!
– Ну для чого цей балаган, Йостеку? – каже Алік, зні-чений. – Мені не смішно. І дівчатам не смішно. Перестаньте ж…
Алік хоче підняти Йостека з колін, але той починає верещати дівочим голосом: «Не треба, не треба, ай, заберіть свої лапи!» Алік полишає цю марну справу і просто стоїть, дивиться на нас, ніяково посміхаючись.
– Як бачите, шаманський сеанс не минув для Йостека без слідно, – каже він. – Шприца із сульфазином при собі, на жаль, не маю, але й підстав для паніки поки що теж не бачу.
Здається, Алік хотів пожартувати, та раптом мені на мить здалося, що ці слова серйозні. Що всі події останньої доби – преображения Віки у Віру, вчорашній сплеск ненависті в Лор-ни, зникення Германа, моя незвична відкритість і навіть дивна (якась розбовтана) поведінка Йостека – суть кола на воді від одного каменя.
– Ой. Я зрозуміла! – вирвалось у мене. Алік уважно вивчає мене крізь окуляри.
– Розкажи, що ти зрозуміла? – питає він.