Страница:
263 из 307
Вчора… вчора воноввійшло в мене і ледь не забрало ТУДИ… Сьогоднішньої ночі не пережити нікому.
Йостек гмикає.
– Та ви тут всі, я бачу, скоро послання з Марса ловити будете, якщо й далі будете в тому ж дусі продовжувати… Люди… – він хитає головою, – люди… Хоч якісь крихти розуму у вас залишилися?… Чи ці два інопланетяни вам зовсім голову задурили?
Алік на цих словах аж підскакує.
– Які два інопланетяни? – питається він.
– Ти і Лорна, дурню.
Але Алік не реагує на образу, він притискає до губ руки, його очі бігають, він щось швидко-швидко мудрує.
– Все сходиться… – бурмоче він. – Йостеку, все сходиться! Ви підтвердили мої здогадки!
– – Які ще здогадки, чорт забирай?
– Ви, Йостеку, обмовилися, сказали: «ці два інопланетяни зовсім голову задурили»… так і є! ТАК ВОНО І Є! Два інопланетяни! Боже, якщо це дійсно… – Алік розхвилювався не на жарт. – Якщо це дійсно так, тоді ми всі у справжній небезпеці!
– Аліку, поясніть нам, що робиться? – озивається Віра.
Алік починає, наче поривається злетіти.
– Послухайте, друзі, ось що. Мені снився нині віщий сон. Я вже давно не мав віщих снів, ще відтоді… Я їх умію добре розпізнавати, ці сни. Вони такі… такі дивні, їх не сплутаєш. А цей сон, друзі, був особливо тривожний. Мені снилося…
Ми прислухаємося уважніше. Поволі, ледь не пошепки, Алік продовжує:
– Снилося, друзі, що я сиджу біля намету, як оце зараз. Ви всі спите, а я сиджу сам і дивлюся на вогонь.
|< Пред. 261 262 263 264 265 След. >|