Сад божественних писень   ::   Сковорода Григорій Савович

Будь менi, Iраклiй тщивий,

Будь Iона прозорливий,

Голови спали змiїнi,

З китової блювотини [147]

Скочить дай на кефу [148] .



Пісня 15-та

Великiй cy6oтi. Iз цього зерна: «I вiн вiдпочив у днi сьомiм» [151] . «Ще ввiйдуть у cпокiй мiй» [152] .

Лежит у трунi, святкуєш суботу,

По працi важкiй, по кривавiм поту.

До тебе вже справ князь зовсiм не має,

Князь свiту цього, що всiми владає.

О нерозгаданий це слiд!

О перемоги новий рiд!

О сине Давидiв!

Давидiв сину, Лазаря ти поставив

Iз мудростi землi до небесної слави.

Убий тiлесну у менi роботу -

I будем разом святкувать суботу.

Дозволь ступити у твiй слiд,

Пiзнавшиперемоги рiд,

О сине Давидiв! [153]



Пісня 16-та

На цю силу: «Я веселку свою дав у хмapi» [161] .

Вже хмара пройшла. Веселка радiсно грає.

Минула нудьга. Свiт любо сяє.

Веселicть сердечна - це ведро [162] неба ясного,

Коли преминув морок, шум вiтру мирського.

О свiте вабний! Ти менi океан, пучина,

Вихор ти, хмари i тьма, тужлива година.

Проте вже веселка менi яскраво заграла,

Неначе голубка менi мир звiщувала.

Печале, прощай! Прощай! Прощай, зла утробо!

Вже кволостi край, встав я iз гроба.

О пагiнь Давида! Менi ти берег i кифа,

Веселка, мир, свiтло, життя, погода, олива.



Пісня 17-та

Житейське море, що даремно хвилюється, та їнше.