Сад божественних писень   ::   Сковорода Григорій Савович

Ти, як риба з водою, завжди бiля нас.

Ах ти, скуко, ах ти муко, люта муко!

Звiряку злу заколеш, коли вiзьмеш гострий нiж,

Нуди нiяк не збореш, хоч меч добре свiй сталиш.

Ах ти, скуко, ах ти, муко, люта муко!

Добросердечнее слово коле звiрiв цих,

Увiйти воно готове до думок твоїх.

Ах ти, скуко, ах ти, муко, люта муко!

Христе, ти меч верховний, а пiхви - плоть повсяк час!

Почуй наш крик, слiз повний, милуй у звiрах цих нас!

Ах ти, скуко, ах ти, муко, люта муко!

Голос нам з неба солодкий буде провiщать,

Як блискавка, полк бридотний звiрiв буде гнать.

Геть ти, скуко, геть ти, муко, з димом, з чадом!

Складена 1758 року в степях переяславських, у селi Ковраї [194] .



Пісня 20-та

Названа «Сiгор» [201] . Уцiм маленькiм, але високiм градику бенкетує Лот iз дочками [202] . «У мiстi Бога нашoго, у горi святiй його» [203] . «Подiбний до чоловiка розомного, що свiй дiм збудував на каменi» [204] . «Хто зiйде на гору Господню?» [205] .

Iз душею хто ясною,

То нащо йому броня

I шолом над головою?

Не потрiбна i вiйна.

Непорочнicть - ось його броня,

Аневиннiсть - дiамант-стiна.

Щит, меч, шолом - йому сам Бог.

Свiте! Свiте безпорадний!

Вся надiя у царях!

Берег, думаєш, безвадний?

Вихор розмете цей прах.

Непорочнiсть - це Ciгop, пoвip,

А невиннiсть - ось небесний двiр.