Сад божественних писень   ::   Сковорода Григорій Савович

О щастя, наш ясний свiте,

О щастя, наш красний цвiте!

Ти мати i дiм, появися, покажися...

Bci я минув небеса - що iще шукати?

Був у пiдземних низах - як їx пiзнати?

О щастя, наш ясний свiте,

О щастя, наш красний цвiте!

Ти мати i дiм, появися, покажися.

Швидше i швидше лечу, скаче мiй олень стрiмко,

Вище небес та гip мчу: крин зеленiє гiнко.

О щастя, свiт мiй преясний!

О щастя, цвiт мiй прекрасний!

Ти мати i дiм, нинi бачу i чую тебе!

Ласощ його - це гортань, очi голубинi,

Все є любов та Харрань [212] , руки кришталинi.

О щастя, наш ясний свiте,

О щастя, наш красний цвiте!

Ти мати i дiм, появися, покажися.

Перстом мене не торкай, бо так не пiзнаеш,

Зовнi мене не шукай, бо не вiдшукаеш.

О щастя, наш ясний свiте,

О щастя, наш красний цвiте!

Ти мати i дiм, появися, покажися.

Ах! Наверни-но свiй зiр - мене окриляє,

Вище стихiй, вище гip мене пiдiймае.

О щастя, наш ясний свiте,

О щастя, наш красний цвiте!

Ти мати i дiм, появися, покажися.

Сядем co6i, брате мiй, сядем для бесiди,

Слово солодке живе чистить менi бiди.

О щастя, свiте наш ясний,

О щастя, свiте наш красний

Ти мати i дiм, бачу i чую я нинi.

Стадо пасеш ти в кринах, з полудня в горах заснеш,

Не в Гергесенських полях [213] , - їxнiх долинах живеш.

О щастя, наш ясний свiте,

О щастя, наш красний цвiте!

Ти мати i дiм, появися, покажися.



Пісня 22-га

«Пам'ятай про останне своє i не согрiшай» (Сирах).