Сад божественних писень   ::   Сковорода Григорій Савович

Або: «I як трава молода, розцвiтуть вашi костi» [7] .

Весна люба, ах, прийшла! Зима люта, ах, пройшла!

Уже сади розцвiли й солов'їв навели.

Геть, печале, геть вiдсiль! Не нiвеч ти красних сiл!

Бiжи co6i в болот, у пiдземнi ворот.

В пекло повертай назад! Не для тебе рай i сад!

Душа моя процвiл, радостi менi дала.

Щасний той i без утiх, хто подужав смертний гpix.

Душа його - Божий град, душа його - Божий сад.

Завжди родить сад квiтки, завжди плiд згина гiлки,

I весною все пахтить, - листя тут не облетить.

Боже мiй! Це ти - мiй град! Боже мiй! Це ти - мiй сад,

А невиннicть - то мiй квiт, мир, любов - ото наш плiд.

Бо душа моя верба, ти для неї, як вода,

Буду жить на тiй водi, втiш мене у цiй бiдi.

Я нiчого не боюсь, лиш гpixa я стережусь,

В менi вбий усякий гpix - це є ключ моїх yтix!



Пісня 4-та

Рiздву Христовому з цього зерна: «3 нами Бог, розумiйте народи», тобто «Дихнув ти був духом своїм» [8] . «Бог сина свого однородженого послав у cвiт, щоб ми з нього жили» [9] .

Ангели, знижайтеся, до землi спускайтеся,

Бог, що сотворив нам вiки, живе нинi з чоловiком,

Станьте з хором, всiм собором,

Веселиъся, адже з нами Бог!

Це час наближається! Це син посилається!

Це лiта прийшла кончина. Це Бог посилає сина.

День приходить - Дiва родить.

Веселiться, адже з нами Бог!

Звiщений пророками, отчими нароками,

В останнiм буде лiтi, це є в Новiм Заповiтi.