Сад божественних писень   ::   Сковорода Григорій Савович

Дух свободи нас в нас родить,

Веселпъся, адже з нами Бог!

Даниловий каменю! [10] Iз купини пламеню! [11]

Несiчений одпадаєш! Вогнем сiна не спаляєш.

Це наш камiнь! Це наш пламiнь.

Веселiться, адже з нами Бог!

Рости, благодавче наш, новий ходотавче наш!

Рости, щоб мiг повстати - i попалиш супостати.

Свiт даремний, хоч спасенний.

Веселiмся всi, адже з нами Бог!

Ми ж тобi, рожденному, гостевi блаженному,

Серия вcix нас розчиняєм, у дiм духа запрошаєм.

Пiсень спiваем i гукаєм:

Веселiмося, адже з нами Бог!



Пісня 5-та

Рiздву Христовому. Iз цього зерна: «I породила вона свого первенця та, i иого сповила, i до ясел поклала його» [51] .

Тайна явна i преславна!

Це - вертеп замiсть небес!

Дiва, херувимiв панна,

Iз престолом вишнiм днесь.

Тут у ясла i поклали

Того, кому мiсця мало

I серед самих небес.

О блаженнi тiї oчi,

Що на тайну цю зорять

I яких в мирянськiй ночi

К Богу привела зоря.

Розум ангела це видить,

Плотський муж це ненавидить,

Буйство тим шаленим є.

Ми секрет такий небесний

Серцем всепалким чтимо,

Як товар ми безсловесний,

Сiно з-пiд Христа їмо [52] .

Доки в мужа досконало

Не зростем, тодi б лиш мали

Бога справжнього пiзнать.



Пісня 6-та

Ha кiнець такого: «I пустив змiй за жiнкою з вуст своїх воду, як рiчку, щоб рiчка схопила iї» [61] . «Але розтрощить Бог голову» [62] .