Хочу литати ! (на украинском языке)   ::   Костецкий Анатолий

-- Ще вся операцiя через неї провалиться!"

Я побачив, як Борька, майже знесилений, знову всiвся поруч iз Капiтоном, а той обiйняв хлопця за плечi та з якоюсь таємничою посмiшкою зашепотiв йому щось на вухо.

У цю мить фiранка на вiкнi вiдхилилась i звiдти вислизнув Iгор.

"Все! -- подумав я полегшено. -- Перемога!"

Iгор швидко пiдповз до мене, i ми гайнули подалi вiд будинку.

Скоро ми вже сидiли в альтанцi й чекали, поки надiйдуть нашi. Iгор сказав, що розповiдатиме вiдразу всiм. За хвилин десять прибiгла захекана Наталка.

-- Де пропадала? -- накинувся я на неї. -- Мало всю операцiю не зiрвала!

-- Ой хлопчики, -- заторохтiла вона. -- Я не хотiла! Я маму зустрiла. А вона мене -- в магазин... А там -- черга... А коли все купила, то побачила: Боря щебече з Капiтоном. Я й подумала: все в порядку, -- i гайнула сюди!

-- Добре вже, сiдай, -- мовив Iгор. -- Почекаємо Борьку...

Так ми просидiли, напевне, з пiвгодини, а Бориса все не було...

Нарештi вiн з'явився! Обличчя його сяяло, наче повновидий мiсяць, а пiд пахвою вiн нiс чималий пакунок, загорнутий у газету.

-- А довше не можна було? -- єхидно поцiкавився Iгор. -- Ми тут сидимо, чекаємо...

-- Ти не дуже! -- обiрвав його Борис. -- Я з шановним Капiтоном Порфировичем затримався!

-- От так так! -- здивувався Iгор. -- I вiдколи ж вiн для тебе "шановний"?

-- Нема чого на нього капати! Вiн старенький i дуже добрий дiдусь.

-- Ми, можна сказати, життям ризикуємо, а ти розводиш у цей час теревенi?! -- не втримався я.

-- По-перше, теревенi, як ти кажеш, я розводив для вас. А по-друге, я й без вас чудово все знаю! -- I Борька пихато замовк.

Ми не впiзнали його. Що з ним скоїлось? Отак розмовляти.