Енейда (Энеида)   ::   Котляревський Іван Петрович

[69] Мара Енеєва, примчавшись

До моря, де стояв байдак,

Нітрохи не остановлявшись

(Щоб показать великий ляк),

Стрибнула в нього, щоб спастися;

Тут без числа Турн осліпився,

Туди ж в байдак і сам стрибнув,

Щоб там з Енея поглумиться,

Убить його, мазки напиться;

Тогді б Турн первийлицар був!

[70] Тут вмиг байдак заворушився

І сам, одчаливши, поплив;

А Турн скрізь бігав і храбрився

І тішивсь, що врага настиг.

Таку Юнона зливши кулю,

Перевернувшися в зозулю,

Махнула в вирій навпростець.

Турн глядь, аж він уже средь моря,

Трохи не луснув з серця, з горя,

Та мусив плить, де жив отець.

[71] Юнона з Турном як шутила,

Еней про теє ні гу-гу;

Бо на його туман пустила,

Що був невидим нікому;

І сам нікого тож не бачив,

Но послі як прозрів, кулачив

Рутулян і других врагів:

Убив Лутага, Лавза, Орсу,

Парфену, Палму витер ворсу,

Згубив багацько ватажків.

[72] Мезентій, ватажок тірренський,

Одважно дуже підступив

І закричав по-бусурменськи,

Що тілько пан Еней і жив!

«Виходь! – кричить, – тичка подмімо,

Нікого в поміч не просімо,

Годящі парні: ти і я,

Ану!» – і сильно так стовкнулись,

Що трохи в’язи не звихнулись,

Мезентій же упав з коня.

[73] Еней, не милуя чванливих,

В Мезентія всадив палаш;

Дух вискочив в словах лайливих,

Пішов до чорта на шабаш.

Еней побідой утішався,

Зо всіми добре частовався,

Олімпським жертви закурив.

Пили до ночі та гуляли

І п’яні спати полягали,

Еней був п’яний, єлє жив.