Меч Арея   ::   Билык Иван Иванович

— Пощо? Можна вiрувати в святу трiйцю й бути русином, княже.

— То неуможне, –вiдповiв київський володар i раптом зневажливо реготнув: –Гидка менi вiра ваша!

— Пощо?

— Бо всi ви єсте роби свого бога. Ми ж вiруємо в Бога, що породив небо й землю, у Ладу, що є мати Земля, й у Дажбога…Сi на небi, а инчi –на землi: чинимо требу Божковi, бо стереже жито наше й стада нашi, молимося Моранi…

— То суть iдоли, княже, бо чиненi з дерева.

— А вашi не iз дерева? Нашi, вирiзанi з дуба, жиють у нас, бо їм суть кланялися нашi дiди й дiдiв дiди. Вашi ж такоже деревлянi, лише не струганi, а помальованi на дошцi й на стiнах.

— Нашi добрi, –обiзвався Борислав, тодi подумав i докинув: –Веселi!

Богдан теж згадав:

— Юдейськi ж боги злi й мстивi.

— Бiг милосердний, княже, –заперечив Годой, не помiчаючи в Богданових очах iскрини.

— Злi вони. Як там пишеться в отих ваших книгах? Слухав єсмь, як рече один попос. Був у Єгови народ, а потому щось той народ не догодив йому, й Єгова став насилати на нього й чуму, й морову язву, й усякi хворощi, потому взяв та геть прогнав той народ, а казав, що то є народ божий. Га? По тому взяв i розсипав свiй народ по всiй землi. Ти ж речеш–милостивий. Княже-княже…

— Юдеї суть прогнiвили бога.

— Й ми гнiвимо й Бога, й Дажбога, й Перуна, й Волоса, й Морану. Вони ж не проганяють нас iз землi Руської?

— Нашi веселi! –знову вставив Борислав i пiднiс полумисок меду вгору, Вишата наслiдував його приклад, широко всмiхаючись.