Меч Арея   ::   Билык Иван Иванович

Нi, такої речi Годой забути не мiг, се зроблено зумисне, й Богдан не знав, що йому чинити. Покружлявши навколо столу, вiн простяг руку, тодi вiдсмикнув її, наче впiкся, потому розгонув-таки книгу й сiв на лаву. Незвиклi вiчi вирiзняли забутi лiтери грецького альфабета й поволi складали їх у слова.

Так вiн i просидiв над книгою до самого полудника, ворушачи вустами й упiвголоса промовляючи сам до себе.

Мiсяця березоля

Снiг узявся зерням, у полях чорнiли великi протали, й дороги розвезло. Богдан сидiв прикутий до свого двiрця. Про полювання не могло бути й мови, та й яке полювання в березолi, коли дикуницi ходять пороснi й оленки вилизують своїх ще мокрих теляток? Цiлий мiсяць, добрих чотири сiдмицi київський князь по складах читав грубезну книгу, й що далi вчитувався, то бiльше зло розбирало його на Годоя.

Коли п'янi гостi знайшли пiд стiною непритомного князя лугарiв, вибухнув регiт. I тiльки Богдан тодi не смiявся. Стояв позаду всiх i думав, що се, може, й є те диво, якого вимагав од християнина й вiн, i веселi гостi.

То була перша книга в його життi, бо в греках вiн тiльки вивчився читати. Й коли перегорнув до кiнця шкiряний сувiй, замислився.

Жорстокий i кровожерливий бог юдеїв i всi його боженята. Свiй власний народ розiгнав на чотири вiтри.