Меч Арея   ::   Билык Иван Иванович

За що дiд його ненавидить i хоче збутися?

Вiн спитав:

— Роговолодичi де зараз?

— А де! –вiдповiв нарочитий мiж. –Єдин у Холмах, як i був, а сей тут, при вiтцевi.

— Єутихiй?

— Єутихiй.

— Чого Рогволод не после його на ясiв?

— Сього не вiдаю, княже.

— Страшиться?

— Не вiдаю.

— Береже для…столу?

Морятин зiтхнув, але не вiдповiв нiчого. Тодi довгим поглядом утупився в Богдана й похмуро проказав:

— Уп'ять закоториться земля Руська…

— То ж пощо?

— Бо їдного тягне сюди, другого туди, й комождий князь дивиться не на Витичiв, а геть.

Богдан силкувався зрозумiти, куди гне нарочитий мiж, тодi, здається, збагнув i промовив:

— Повiдають, Велiмир усi землi пiд собою мав. – I швидко зиркнув у вiчi Морятановi, але очей таки не побачив за кошлатими брiвми, –Пощо ти од мене ховаєшся, нарочитий може?

Нарочитець вiдповiв:

— У Велiмира був меч Юрiв…

— Знаю. Ти його бачив єси?

— Без Юрового меча готiв би з виї своєї не скинули. Всi князi й усi землi пiшли за Велiмиром тодi.

— Ти його бачив єси? –наполiг київський князь.

— Велiмира-м бачив. Був єсмь отрочам, а бачив. Тринадесять лiт мав єсмь тодi.

— Меч, питаю, меч Юрiв бачив єси?

— Малий був єсмь тодi, княже, –вхиливсь од вiдповiдi Морятин.

Князь охолов i по хвилинi мовив уже таким голосом, який не терпiв заперечень:

— Те й передаси Великому князевi: негоден, мов, Гатило на ясичiв iти, бо у стольному городi лiпшi за нього.