Меч Арея   ::   Билык Иван Иванович

Богдан Гатило, раптом щось пригадавши, звернувся до старого конюшого Войслава:

— То не речеш менi, хто здогнав татя того Валтарiя!

Велiй болярин зам'явся:

— Не хтiв би-м ректи про се за столом весiльним, Великий княже…

— Пощо? Як гукають можа того?

— Лосько…–непевно вiдповiв старий конюший. –Мабути, Лосько. З Городища за Бiлгородом.

— З Городища?

Князь замислився. Йому пригадався Людота Коваль. Надто багато пов'язано було з тим Городищем, i вiн спитав:

— Тамтешнiй мiж як звався? Глiбом? Посадиш Лоська можем годованим у Глiба мiсто.

Войслав подумав щось сказати Великому князевi, та тiльки схилив очi. Лоськовi вже нi до чого була княжа ласка. Повертаючись тодi додому з городу Києвого, Лосько квапив коня. Й десь уже за Бiлгородом, казали, кiнь його на всьому скаку раптом перепнувсь об кимось загублену мотику й полетiв шкереберть. Лосько з несподiванки теж упав, i дуже невдало, навзнак, i додому його принесли на ряднi з перебитим попереком, хто й зна, чи виживе бодай…

Пiд опiвнiч дiви, жiнки та жони почали спiвати завiдної, усi повставали.

Полетiв сокiл, та й полетiв,

а й понiс пiд крилом чаєчку.