Альфонс Циттербаке (на украинском языке) :: Гольц-Баумерт Герхард
Страница:
117 из 186
Раз! I я вже сиджу на бiлому стiльцi узубного i чую, як сестра шепоче йому:
-- Це, мабуть, боязкий -- не промовив жодного слова. Лiкар пiдiйшов до мене i звелiв кiлька разiв зробити вдих i видих, щоб заспокоїтися. Та менi й так не було страшно. Я ж прийшов по довiдку для мами.
-- А тепер оглянемо зуби.
Зубний лiкар Генкель пильно поглянув на мiй рот, але я не вiдкрив його. Навiщо?
Лiкар суворо дивився на мене. Настрiй у нього зiпсувався. Вiн насупився:
-- Такий великий i боїшся?
-- Нi, -- заперечив я i бiльше не встиг нiчого сказати, бо лiкар уже вставив менi мiж зубiв дзеркальце i паличкою став шкрябати мої зуби.
-- Гм... я... по... ма... -- Це мало означати: "Я ж прийшов по довiдку для мами". Але лiкар нiчого не зрозумiв.
Вiн усе нишпорив дзеркальцем у мене в ротi i шкрябав мої зуби.
-- Ти нерегулярно чистиш зуби. Ага, тут ось маленька чорна плямочка...
-- Гм... я... по... -- Та вже гула бормашина.
-- Ну, хiба було боляче? -- привiтнiше запитав лiкар. -- Все. До побачення, малий.
Лiкар назвав мене малим, хоч i сам був не набагато бiльший за мене. В ротi у мене було солодко i пекло.
Я знову стояв сам у порожнiй приймальнi. Вiдчинилися iншi дверi, й сестра гукнула:
-- Наступний, будь ласка!
Я озирнувся. Певно, це я наступний.
-- Що в тебе болить? -- запитав новий лiкар i, не чекаючи вiдповiдi, заговорив сам. -- Зараз подивимось, тiльки не хвилюйся, сiдай...
У цього лiкаря була сива борода i веселий погляд -- це впало менi в очi.
|< Пред. 115 116 117 118 119 След. >|