Чаривна круговерть (на украинском языке)   ::   Наумов Евгений

Втiкачi пiрнули в якийсь завулок, повернули за рiг i сховались у дворi великого багатоповерхового будинку.

- Ху-х! Трошки вiдпочинемо тут, - оголосив Рукастик-Смугастик. Це прохiдний двiр. Ми вже недалечко вiд Триколiрного замку.

- Ура! - застрибала Варя. - Незабаром ми звiльнимо Знавця-Моргунця з дружиною!

- Може, звiльнимо, а може, й нi, - зiтхнув сумно Рукастик-Смугастик i зсунув шолом на потилицю. - Попереду найнебезпечнiша частина шляху - Похмурий тунель. Адже там немає тротуарiв.

- А як же... ходять без тротуарiв?

- У тому то й рiч, що не ходять. Пiшоходам вештатись там заборонено. Тунель тiльки для машин. I якщо хоч одна з них раптом нас там застукає... - вiн замовк i безнадiйно махнув рукою.

- Як же потрапити в замок?

- Сам не знаю. Поки що треба збити з пантелику переслiдувачiв.

Було чути, як тi гасають по сусiднiх вулицях i провулках.

- Втратили нас з поля зору.

Вони пройшли через двiр i зупинились у вузенькому темному проходi.

Коли-не-коли повз них мчали машини - обнишпорювали всi закапелки та закутки.

Несподiвано гурчання стихло.

- Це пi-доз-рi-ло, - промовив Рукастик-Смугастик. Вiн застережливо пiдняв руку, не зводячи погляду з провулка, який чорнiв навкiс через дорогу.

Кiлька хвилин панувала тиша. Раптом з темряви вигулькнула чиясь фара, мигнула й сховалась.

- Так я i знав. Причаїлись...

I справдi, то тут, то там з-за рогу вихоплювались нетерплячi переслiдувачi й витрiщали фари.

- Е-ей! - пролунав чийсь голос.