Чаривна круговерть (на украинском языке)   ::   Наумов Евгений

Всi пiдступи заповнили машини. Вони стояли щiльно, одна до одної.

- Ха-ха-ха! Попались! - радiли вони.

Рукастик-Смугастик зиркав довкола.

- Як же перейти нам на той бiк? - з сумом запитала Варя i повiльно обвела машини очима. - У повiтря злетимо?

- У повiтря? - задумливо повторив Малько-Ванько й подивився угору, - може, мiж будинками тягнеться якась мотузка чи дротина? Адже вiн так вправно умiв лазити по канату!

Але там не було нiчого. Та хоча б щось i було, то як вiн видряпається по стрiмкiй гладенькiй стiнi? I раптом хлопчик помiтив на стiнi широку бiлу стрiлку i намальованого на нiй смiшного синього чоловiчка, котрий дiловито ступав схiдцями униз.

- Куди вiн чимчикує? - уголос подумав Малько-Ванько.

- Хто?

- Отой... синiй.

Рукастик-Смугастик так i пiдскочив:

- Врятованi! Врятованi! Ура!

Друзi спантеличено дивились на нього.

- Чи ви знаєте, куди прямує отой синiй чоловiчок? До пiдземного переходу! Гайда за ним... тобто за мною!

У переходi яскраво горiли круглi електричнi лампочки, освiтлюючи схiдцi...

На вулицi панував гармидер. Машини зi злостi пiдстрибували до самого тротуару. Та друзi вже не боялись - упевнено бiгли за своїм проводирем.

- Далеко не втечете! - зловiсно лунало навкруги.

I ось знову перехрестя!

Раптом пролунав гуркiт. То з провулка вихопився Молоковоз i збив одну машину.

Утiкачi скористалися метушнею на перехрестi й миттю проскочили його. Малько-Ванько дременув так, що сорочка випнулася на спинi.